БАЧИНСЬКИЙ Лев Васильович (14.07.1872—11.04.1930) — укр. громад. і політ. діяч, правник. Н. в с. Серафинці (нині село Городенківського р-ну Iвано-Франк. обл.). Закінчив юрид. ф-т Чернів. ун-ту. У м. Станіслав (нині Iвано-Франківськ) відкрив адвокатську контору. 1900 брав участь у заснуванні спортивно-пожежного т-ва «Січ» у с.Завалля (нині село Снятинського р-ну Iвано-Франк. обл.). Чл. та голова Русько-української радикальної партії. 1907, 1911—18 — депутат австрійс. парламенту. 1914 увійшов до Головної української ради. 1915—16 — чл. Заг. укр. ради у Відні. 1918—19 — віце-президент Української національної ради ЗУНР, один із авторів «передвступного» договору від 3 січ. 1919 про злуку УНР і ЗУНР (див. Акт злуки 1919) та закону про заг. реформу. У січ. 1919 очолював делегацію ЗУНР на святі злуки в Києві. Від 1926 — голова Української соціалістичної радикальної партії. 1928—30 — депутат польс. сейму. П. поблизу м. Відень, похований у м. Станіслав. Літ.: Погребенник Ф. Левко Бачинський. Коломия, 1994. П.В. Шкраб’юк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Бачинський Лев Васильович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
