БАТИЙ (Бату, Саїн-хан; 1208— 1255) — хан монголів, онук Чингізхана, другий син Джучі, володар зх. улусу Монгол. імперії. На курултаї 1235 призначений головнокоманд. походу монголо-татарів в Сх. і Центр. Європу. Війська Б. 1236—37 завоювали Волзьку Болгарію (див. Болгари волзькі), знищили об’єднання половців, 1237—38 розорили землі Пн.-Сх. Русі, 1239—41 — Пд. Русі. У груд. 1240 взяли Київ і через землі Зх. Русі рушили до Польщі, Угорщини. 1242, після смерті великого хана Угедея, Б. вернувся у волзькі степи, які стають центром його улусу — Орди (див. Золота Орда) із столицею з 1243 у м. Сарай-Бату. За роки правління Б. склалася система монгол. володарювання землями Русі. Перші десятиліття після монголо-татарської навали — період остаточного занепаду Київської Русі.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БАТИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
