БАСИЛЕЙ, василевс (грец. вбуйлеэт) — у Стародавній Греції (мікенська доба та часи «Іліади») правитель самоврядного поселення, вождь племені (як правило, спадковий). У Спарті, а потім в елліністичних д-вах (у т.ч. в Боспорському царстві з часів Спартока III) — цар. В Афінах — спочатку глава племені або союзу племен, пізніше — другий архонт. Титул рим. імператора, починаючи з Августа (27 до н.е. — 14 н.е.), згодом збережений у титулатурі імператорів Візантії. Після хрещення Київської Русі були спроби використання титулу Б. стосовно до вел. київ. князів — Володимира Святославича та ін. Літ. Толочко О.П., Толочко П.П. Київська Русь. К., 1998. Д.С. Вирський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БАСИЛЕЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
