БАРДАХ (Bardach) Юліуш (н. 03.11.1914) — польс. історик д-ви і права. Проф. (1955), чл. Iтал. (1974) та Польс. (1983) АН. Н. в м. Одеса. Закінчив Вільнюський університет. У роки Другої світової війни — у сформованому в СРСР Війську Польському. 1954— 69 — дир. Iн-ту історії права Варшавського ун-ту, одночасно 1953— 59 — віце-дир., 1960—68 — зав. сектору д-ви і права Iн-ту історії Польс. АН. Гол. ред. фундаментальної п’ятитомної «Iсторії держави і права Польщі» (1957—82), особисто написав т. 1-й і у співавт. — т. 4-й. Один із авторів 1-го т. «Iсторії польського сейму» (1984). Досліджуючи історію державотворення і права Великого князівства Литовського 14—17 ст., значну увагу приділив висвітленню впливу давньорус. права на правовий устрій литов. д-ви («Дослідження устрою і права Великого князівства Литовського XIV—XVII ст.», 1970, 1994; «З найновіших досліджень “Руської правди”», 1990; «Поляки і народи історичної Литви — спроба системного аналізу»). 1960—68 — перший віце-голова Польс. істор. т-ва. Автор монографій: «Iсторія польської держави і права» (у співавт. — 4-те вид., 1985), «Вацлав Александер Мацєйовський і його сучасники» (1971), зб. праць «Давня і недавня Литва» (1988) та ін. Літ.: Studia z ustroju i prawa Wielkiego Ksiкstwa Litewskiego. XIV— XVII w. Warszawa, 1970; Кульчицький В.С. Грунтовне дослідження спільних проблем державно-правового розвитку братніх народів. «Проблеми правознавства», 1975, т. 32; Z najnowszych badaс nad Prawd№ Rusk№. «Czasopismo prawnohistoryczne», 1990, z. 1—2; Polacy a narody Litwy historycznej — Proba analizy systemowej. «Kultura i Spoіeczeсstwo», 1994, N 2; Parlament, prawo, ludzie. Studia ofiarowane profesorowie Juliuszu Bardachowi w szeœжdziesi№ciolecie pracy tworczej. Warszawa, 1996. І.Т. Лісевич.
перебував на військ. службі. Від 1903 — отаман станиці Брюховецька. Був обраний депутатом Державної думи Російської імперії 1-го, 2-го та 3-го скликань. Одночасно — один із дир. Чорномор.Кубанської залізниці, збудованої коштом укр. кооп. спілок. Після Лютневої революції 1917 повернувся на Кубань як комісар (див. Губернські комісари) Тимчасового уряду. Зняв з себе повноваження після того, як Кубанська рада прийняла Конституцію Кубанського краю. Був обраний представником Кубані при Тимчасовому уряді. Після Жовтневої революції 1917 затверджений Кубанською законодавчою радою на посаду чл. Кубанського уряду. Завідував внутр. справами Кубані. Намагався конструктивно вирішувати суперечності між козаками та чужинцями, проводив послідовну проукр. та антибільшовицьку політику. Був засн. від-нь Вільного козацтва серед укр. нас. Кубані. Під час наступу Червоної армії (див. Радянська армія) 1918 намагався із загоном вільних козаків прорватися в Грузинську республіку. Під м. Туапсе (нині місто Краснодарського краю, РФ) був захоплений більшовиками, які спочатку розстріляли у нього на очах синів, потім і його самого. Літ.: Іванис В. Стежками життя, кн. 1—4. Новий Ульм, 1958—62; Казачий словарь-справочник. Кливленд, 1966; Іванис В. Боротьба Кубані за незалежність. Мюнхен, 1968; Білий Д.Д. Малиновий клин: Нариси з історії українського населення Кубані. К., 1994; Польовий Р. Кубанська Україна. К., 2002. Д.Д. Білий.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Бардах Юліуш» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
