БАНКНОТИ (від англ. bank-note, нім. banknote), банківські білети — грошові знаки, які випускають в обіг центр. банки. Історично Б. виникли на базі металевого обігу, заміняли металеві гроші і спочатку були знаком золота й знаком кредиту. Вони слугували додатковим елементом у платіжно-розрахунковому механізмі, основу якого становили повноцінні гроші. Вперше паперові гроші з’ явились у Китаї в 9 ст. за династії Тан, хоча записки та чеки використовувалися ще купцями й банкірами давнього Вавилону. Із 15 ст. у країнах Зх. Європи як засіб платежу поширюється вексель. Банк. білети, емісія яких регламентувалася д-вою, вперше були випущені при заснуванні Англ. банку 1694. 1833 вони перетворилися в нац. гроші. У Франції Б. стали видом заг.-нац. грошових знаків протягом 1800—03, у Пруссії — 1846, Голландії (нині Нідерланди) — 1814—30. В Російській імперії паперові гроші (асигнації) з’являються 1769. До кін. 1-ї пол. 19 ст. банкнотний обіг був розвинутий недостатньо і обслуговував гол. чин. розрахунки між підприємцями. В 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. складається система регулювання емісії Б., яка відповідала вимогам тогочасного вир-ва. Б. почали використовувати не тільки у сфері оптового обігу, а й як платежі при виплаті заробітної плати та як засіб обігу в роздрібній торгівлі. Б. поступово втрачають властивість
180 БАНТИШ
(ч. 1—5, 1836, додаткові ч. 1—3, 1847), де вміщено 631 біографічний нарис, «Джерела малоросійської історії» (ч. 1—2, 1858). П. у м. С.-Петербург, похований у Москві.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БАНКНОТИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
