БАНДЕРА Степан Андрійович (псевд.: Старий, Баба, Бийлихо; 01.12.1909—15.10.1959) — теоретик і провідний діяч укр. нац.визвол. руху 1930—50-х рр. Син А.Бандери. Н. в с. Старий Угринів (нині село Калуського р-ну Івано-Франк. обл.). Чл. Української військової організації (1928), Організації українських націоналістів (з 1929), крайової екзекутиви ОУН на зх.-укр. землях (од 1931), заст. крайового провідника ОУН (з черв. 1932). Від 1933 — крайовий провідник ОУН на зх.-укр. землях. Засуджений до смертної кари на Варшавському процесі ОУН 1935—1936 та Львівському процесі ОУН 1936, згодом міру покарання було замінено на довічне ув’язнення. Утримувався в тюрмі «Святий хрест» у Варшаві (1933—39). Після звільнення, зумовленого розвалом Польс. д-ви на поч. Другої світової війни, очолив опозиційну течію в проводі укр. націоналістів, прибічники якої наполягали на радикалізації форм і методів боротьби. II Великий збір ОУН у квіт. 1941 обрав його головою революц. проводу, який підготував «похідні групи» ОУН та ініціював проголошення відновлення укр. державності 30 черв. 1941. Заарештований гітлерівцями та ув’язнений у концтаборі Заксенгаузен (6 лип. 1941). Звільнений у верес. 1944. Повернувся до виконання обов’язків голови ОУН. Внаслідок розходжень з кер-вом крайового проводу ОУН у серп. 1952 залишив пост голови ОУН. 1946—53, 1956—59 — голова проводу закордонних ч. ОУН. Жив у містах Інсбрук (Австрія), Зеєнфельд, Мюнхен. Убитий агентом КДБ Б.Сташинським у Мюнхені. Прізвище Б. є символом укр. нац.-визвол. руху 1930—50-х рр. Тв.: Перспективи Української Революції. Мюнхен, 1978. Літ.: Дужий П. Степан Бандера — символ нації, ч. 1—2. Львів, 1996—97; Кук В. Степан Бандера. Івано-Франківськ, 1999. О.Й. Стасюк.
177
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БАНДЕРА СТЕПАН АНДРІЙОВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
