БАЛКАНСЬКІ ВІЙНИ 1912— 1913. Велися за перерозподіл земель Османської імперії на Балканах. Встановили нову геополіт. диспозицію в Пд.-Сх. Європі, зав’язали вузли складних етнополіт. та територіальних проблем на Балканах. Безпосереднім приводом до Б. в. стала відмова Туреччини надати автономію Македонії. Перша балканська війна (9 жовт. 1912 — 30 трав. 1913) відбувалася між д-вами Балканського союзу (Болгарія, Греція, Сербія, Чорногорія) і Туреччиною. Спільною метою союзників було звільнення своїх країн від турец. ярма та створення нац. д-в, в ін. питаннях їхні нац. інтереси не збігалися. Болгарія та Сербія прагнули закріпитись у Македонії, Болгарія бажала отримати вихід до Егейського м., Сербія боролася за вихід до Адріатичного м. Нещодавня італо-турец. війна 1911—12 послабила Туреччину. Нова війна застала ЗС Туреччини в стані реорганізації. У груд. 1912 в Лондоні було підписано перемир’я між Туреччиною і Болгарією та Сербією. Після приходу до влади Енвера-паші бойові дії відновилися, вони тривали до квіт. 1913. За Лондонським мирним договором 1913 Туреччина втрачала свої європ. володіння, визнавалася незалежність Албанії, спірним залишався розподіл впливу в Македонії. Успіхи Болгарії, яка майже захопила чорномор. протоки, схвилювали Російську імперію. Австро-Угорщина та Німеччина були проти виходу Сербії до Адріатичного м. Все це призвело до другої балканської війни (29 черв. — 10 серп. 1913) між Болгарією, з одного боку, Сербією, Грецією, Чорногорією, до яких приєдналися Румунія й Туреччина — з ін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БАЛКАНСЬКІ ВІЙНИ 1912— 1913» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
