БАЛИЦЬКИЙ Всеволод Аполлонович (27.11.1892—27.11.1937) — один з кер. ЧК в Україні. Н. в м. Верхньодніпровськ. 1912—15 навч. на юрид. ф-ті Моск. ун-ту. 1915 мобілізований до рос. армії, закінчив Тифліську шк. прапорщиків, служив у 14-му запасному полку на Кавказ. і Перському фронтах. 1913—15 — належав до меншовиків. Від лют. 1917 — голова полкового к-ту згаданого полку, від жовт. 1917 — голова гарнізонної Ради солдатських депутатів у м. Тавриз (Тебріз, Іран). 1918 — в’язень тюрми грузин. меншовицького уряду. Того самого року відряджений Кавказ. крайкомом РСДРП(б) до Москви. Від 1918 — в чекістських органах: керував діяльністю особливих від., працював зав. від., чл. Колегії, зав. секретаріатом ВУЧК, голова ЧК у Гомелі (нині місто в Білорусі), голова реввійськтрибуналу Гомельського укріпрайону, голова укр. Орг. комісії, політ. інспектор Всерос. ЧК, голова Волин. губчека в Житомирі. Від груд. 1919 — голова Київ. губчека та повноважний представник Всерос. ЧК на Правобережній Україні, від квіт. 1920 — заст. голови центр. управління ЧК, від квіт.
174 БАЛІСТА
1921 до берез. 1922 — заст. голови, водночас — команд. військами ВУЧК. Від берез. 1922 — заст. голови ДПУ, від 1 верес. 1923 до 25 лип. 1931 — голова ДПУ УСРР і повноважний представник ОДПУ по УСРР (від берез. до листоп. 1930 — за сумісництвом нарком внутр. справ УСРР). Від 18 верес. 1923 до 10 лип. 1934 — чл. Колегії ОДПУ СРСР. Під кер-вом Б. зміцнено чекістські органи в Україні як органи комуніст. диктатури, здійснено їхнє перетворення на політ. поліцію, яка контролювала практично всі сфери життя сусп-ва і всі верстви населення, започатковано організацію в Україні відкритих суд. процесів, багатьох «закритих» справ, висилок і розстрілів «класово ворожих елементів». Від 31 лип. 1930 до 10 лип. 1934 — заст. голови ОДПУ СРСР, від листоп. 1932 до лют. 1933 — особливоуповноважений ОДПУ по Україні. Разом із П.Постишевим відряджений в Україну за постановою ЦК ВКП(б) від 24 січ. 1933, де виконував завдання щодо остаточної ліквідації сел. спротиву колективізації сільського господарства за умов голодомору 1932—1933 та боротьби із «скрипниківщиною» (див. М.Скрипник), тобто фактичної ліквідації українізації політики та її наслідків. Від 11 лип. 1934 до 11 трав. 1937 — нарком внутр. справ УСРР. Від 1925 — чл. ЦК КП(б)У і від 1927 — політбюро ЦК КП(б)У, на XVII з’їзді ВКП(б) (1934) обраний чл. ЦК ВКП(б). Від трав. до 19 черв. 1937 — нач. Управління НКВС по Далекосхідному краю у Хабаровську. На червневому (1937) пленумі ЦК ВКП(б) виведений зі складу чл. ЦК ВКП(б) та виключений з партії. Заарештований за наказом наркома внутр. справ СРСР М.Єжова (див. Єжовщина) 7 лип. 1937 за звинуваченням в організації «антирадянського заколоту в НКВС УРСР» і засуджений до розстрілу в особливому порядку. Вирок виконано в Москві. Не реабілітований.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Балицький Всеволод Аполлонович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
