БАЗАВЛУЦЬКА СІЧ — місцезнаходження козац. січі (див. Запорозька Січ) протягом 1593—1638 на о-ві Базавлук. Б. С. закладено восени 1593 після зруйнування татарами Томаківської Січі. Вибір місця зумовлювався важкодоступністю місцевості для турків і татар — Січ займала підвищену частину о-ва. Із Б. С. майже щороку здійснювалися військ. експедиції: до Очакова, Кілії, Ізмаїла, Кафи та ін. турец. фортець у Пн. Причорномор’ї. Козац. чайки досягали й берегів Анатолійського п-ова (п-ів Мала Азія), зокрема під проводом П.Конашевича-Сагайдачного та М.Дорошенка. Часто практикувалися піші експедиції в степ і сусідні країни. Від 1625 Б.С. стала центром організації повстанських загонів, що боролися проти соціального й нац. гноблення в Україні (див. Жмайла Марка повстання 1625, Федоровича Тараса повстання 1630, Павлюка повстання 1637). Із Січі вийшли перші письмові звернення ватажків козацтва до народу, що містили гасла соціальної й нац.-визвол. боротьби.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БАЗАВЛУЦЬКА СІЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
