АШЕЛЬСЬКІ ПАМ’ЯТКИ КРИМУ — група пам’яток ашельської доби раннього палеоліту. Найдав-
156 АШИК
сі антиурядові осередки військовиків, познайомився з А.Желябовим, М.Фроленком, В.Костюриним, В.Фігнер. Через лейтенанта О.Буцевича приєднав свої гуртки до «Народної волі». 1883 заарештований за доносом С.Дегаєва у Смоленську (нині місто в РФ). 1884 на «процесі 14-ти» засуджений до смерті, але страту було замінено довічною каторгою. Від осені того року утримувався в Шліссельбурзькій фортеці (1896 за коронаційним маніфестом Миколи II термін ув’язнення було визначено 20літнім). 1904 висланий до Смоленська під нагляд поліції. Від 1906 публікував спогади в час. «Былое». 1917—22 читав лекції в місц. спілці кооператорів і школах, викладав у політех. ін-ті, з 1923 мешкав у моск. будинку ветеранів. 1924 видав кн. «Военная организация Народной воли и другие воспоминания» (на основі вже друкованих журнальних статей, у т.ч. спогадів «Военно-революционная организация партии Народной Воли», вміщених 1923 в ж. «Каторга и ссылка»). 1925 написав автобіографію для Енциклопедичного словника Гранатів (див. Гранат, енциклопедичний словник). П. у м. Москва. Літ.: Памяти Михаила Юльевича Ашенбреннера. «Каторга и ссылка», 1927, № 3; Фроленко М.Ф. М.Ю.Ашенбреннер. М., 1930; Деятели СССР и революционного движения России. М., 1989. П.Г. Усенко.
ний до штату Новорос. і Бессарабського генерал-губернатора, 1853 обійняв посаду бібліотекаря Одес. публічної б-ки. Колекціонував рідкісні вид., тв. мист-ва та ін. Автор низки публікацій, у т.ч. «Керченские древности. О Пантикапейской катакомбе, украшенной фресками» (Одеса, 1845), «Часы досуга с присовокуплением писем о керченских древностях» (Одеса, 1851), біографії І.Стемпковського («Записки Одесского общества истории и древностей», т. 5, 1863). За монографію «Воспорское царство с его палеографическими и надгробными памятниками, расписными вазами, планами, картами и видами» (1848—49) удостоєний почесного відгуку Демидовської комісії Петерб. АН. Нагороджений рос. та іноз. орденами, зокрема св. Володимира 4-го ст., св. Станіслава 2-го ст., св. Анни 2-го ст. П. у м. Одеса. Літ.: Мурзакевич Н. Антон Балтазарович Ашик. «Записки Одесского общества истории и древностей», 1863, т. 5; Яковлев В. Ашик. В кн.: Венгеров С.А. Критико-биографический словарь русских писателей и ученых (от начала русской образованности до наших дней), т. 1, СПб., 1889; Архив Раевских, т. 3. СПб., 1910. П.Г. Усенко.
на система самоврядування, яка забезпечувала піклування і допомогу кожній сім’ї, кожному чл. общини, нац. освіту, а також регулювання взаємовідносин з владою тощо. Протягом середньовіччя та Нового часу чисельність А. у світі невпинно зростала — на рубежі 17—18 ст. А. за своєю кількістю уже переважали сефардів. Згодом сефарди асимілювалися з А., перейняли їхні звичаї і традиції. За даними перепису 1897, на укр. землях мешкало понад 3 млн євреїв, і усі вони вважали себе А. Сьогодні у світі бл. 13 млн євреїв. 95 % з них ідентифікують себе як А.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АШЕЛЬСЬКІ ПАМ’ЯТКИ КРИМУ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
