АФАНАСЬЄВ-ЧУЖБИНСЬКИЙ Олександр Степанович (справжнє прізв. — Афанасьєв, псевд.: Невідомий, Лубенец, Пустинник та ін.; 12.03(28.02).1817—18(06).09. 1875)— укр. і рос. історик, мовознавець, етнограф, письменник. Н. в с. Ісківці (нині село Лубен. р-ну Полтав. обл.) в сім’ї дрібного поміщика. Освіту здобув 1829—35 в Ніжин. ліцеї. 1836—43 служив у Бєлгородському уланському полку. 1843 познайомився з Т.Шевченком, 1845—46 супроводжував його в подорожі по Лівобереж. Україні. З 1847 служив у канцелярії воронезького губернатора, був ред. неофіц. ч. газ. «Воронежские губернские ведомости». Брав участь в етногр. експедиції мор. мін-ва по Пд. Росії. Після повернення жив у Санкт-Петербурзі, де 1864 заснував газ. «Петербургский листок», 1873 працював відп. ред. сатиричного ж. «Искра», а також інспектором шкіл грамотності, зав. музею Петропавловської фортеці. Опубл. пр.: «Дві старовинні малоросійські думи» (1853), «Коротка російська історія для простолюду», «Побут малоросійського селянина» (обидві — 1855), «Поїздка на Дніпровські пороги й на Запорожжя» (1858), «Очерки охоты в Малороссии. Поездка в Южную Россию» (в 2 т., 1861—63); уклав «Словарь малорусского наречия» (1855), опубл. його частину — до літери «З». Перекладав з польс. та франц. мов, зокрема «Історію Наполеона I» (1869—73). Автор літ. творів: оповідання «Нежинские греки» (1831), вірш «Кольцо», уривки з роману «Чугуевский козак» (обидва — 1838); друкував вірші укр. мовою в альманахах «Ластівка» (1841) і «Молодик» (1843), видав анонімну зб. віршів «Що було на серці» (1855), яка складалася з 15 віршів, окремі з них згодом друкувалися в ж. «Основа» під псевд. Невідомий. Деякі з віршів цієї зб. («Скажи мені правду, мій добрий козаче», «Ой, у полі могила», «Повій, вітре, на Вкраїну», «Прощання») близькі до нар. пісень. Відомі його тв. про Т.Шевченка: «Спогади про Т.Г.Шевченка», стаття-некролог «Землякам. Над гробом Т.Г.Шевченка» (обидва —
На А. в. загинуло 2378 вихідців з України. Всього участь у бойових діях брали 546 255 рад. солдатів та офіцерів. 71 учасник став Героєм Радянського Союзу, з них 11 українців. В 1990 II з’їзд нар. депутатів СРСР оголосив А. в. злочинною. Україна не має дипломатичних відносин з Афганістаном. Пошук укр. військовополонених А. в. здійснюється через посольство в Пакистані.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АФАНАСЬЄВ-ЧУЖБИНСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»