АРХІВ КОША ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ — 1) у широкому розумінні: увесь комплекс документів центр. і місц. органів влади Запорозької Січі за весь період її існування (16—18 ст.). З багатьох причин чимало документів не збереглися, насамперед періоду т. зв. Старої
138 АРХІВ
Січі. Частина документів, переважно дипломатичне листування, міститься в архівосховищах різних країн (Росія, Польща, Туреччина, Швеція); 2) у вузькому значенні: добре збережений комплекс джерел, утворений внаслідок діяльності Коша Нової Запорозької Січі і особливо військ. канцелярії Війська Запороз. низового. Після ліквідації Запороз. Січі (1775) архів конфісковано. Частину документів вивезено до СанктПетербурга, де вони, за деякими даними, і нині зберігаються (невідомо, в якій саме архів. установі), решту — до фортеці св. Єлизавети (Єлизаветград, нині Кіровоград), пізніше до Катеринослава (нині Дніпропетровськ), а в 40-х рр. 19 ст. — до Одеси. Тут його вперше використав А.Скальковський, а після його смерті й ін. дослідники дістали доступ до цього зібрання. Були видрукувані окремі документи. 1931 цю частину архіву перевезено до Харкова, потім до м. Златоуст (нині місто Челябінської обл., РФ), врешті (з 1944) вона склала фонд 229 ЦДІА України у Києві (365 справ, які охоплюють 1713—76 і дещо раніший час). У рад. період здійснено кілька спроб видати цей корпус документів, але через заборони вдалося видрукувати лише опис фонду (1931). Тільки в наші дні почала здійснюватися суцільна публікація справ фонду 229. Фонд 229 — це насамперед внутр. документація Коша Запороз. Січі: універсали, накази, листи, статистичні матеріали, тобто переписи нас. та майна, реєстри збитків, заподіяних пошестями чи ординськими наскоками тощо. Чимало джерел стосуються листування Коша з Гетьманщиною, є документи, що вийшли з-під пера керівників Гетьманщини (гетьманів І.Мазепи, П.Орлика, Д.Апостола, К.Розумовського, полковників, ген. старшини). Документи не лише укр., а й рос. (імператорські укази і грамоти, накази й розпорядження, ордери командування рос. військ, Сенату, Синоду), польс., турец. й кримськотатар. походження. Матеріали фонду 229 дають змогу всебічно висвітлити історію Нової Січі, її устрій, функціонування органів влади, особливості її військ. ладу і військ. мист-ва, принципи комплектування Війська Запорозького, біографії багатьох запорожців, особливо стар-
шин. За ними можна також простежити процес заселення й освоєння запорожцями Пд. України, заснування ними хуторів, сіл та міст, буд-во правосл. храмів. Вони проливають світло на динаміку зростання чисельності міст і сіл, походження топонімів, систему господарювання на землях Запороз. Січі (розвиток хліборобства, скотарства, ремесел, торгівлі), лісокористування, природоохоронні заходи Коша. Є чимало даних про участь запорожців у нац.визвол. рухах укр. народу, насамперед — гайдамацькому русі, про боротьбу Коша проти колоніальної політики Російської імперії, втечі кріпаків на Запороз. Січ тощо. Дуже багато джерел стосується прикордонних конфліктів, взаємовідносин із сусідніми д-вами, дипломатичних зносин, діяльності розвідки і особливо ролі запорожців у російсько-турецькій війні 1735—1739 та російсько-турецькій війні 1768—1774. Матеріали є надзвичайно цінним джерелом не тільки з історії Запороз. Січі й України в цілому, а також Росії, Польщі, Кримського ханства, Молдови, Туреччини, всієї Сх. та Пд.Сх. Європи.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АРХІВ КОША ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
