АРАКЧЕЄВЩИНА — термін, який вживають для позначення системи військ. та поліційних заходів і реформ у Російській імперії 1-ї чв. 19 ст., зокрема створення військових поселень. Походить від прізв. гол. ініціатора реформ ген. від артилерії графа О.Аракчеєва (1769—1834). Військ. заходи Аракчеєва полягали у виокремленні артилер. частин у самостійні формування, введенні нових статутів, штатів та принципів армійської комплектації і управління, дивізійній організації армії, створенні рекрутського депо, впровадженні новітніх видів озброєння та ін. 1818 за дорученням імп. Олександра I Аракчеєв підготував секретний проект звільнення кріпосних селян, який не був реалізований. 1819 Аракчеєв — нач. військ. поселень, де поєднувалася с.-г. праця з нещадною військ. муштрою. Запровадив у поселеннях суворий режим та жорстку регламентацію всіх сторін життя, що викликало численні заворушення і повстання. В Україні військ. поселення були засновані
116 АРАЛОВ
в Катеринославській губернії, Слобідсько-Українській губернії та Херсонській губернії, а пізніше — на Київщині й Поділлі. В дореволюц. рос. історіографії під впливом негативних оцінок сучасників Аракчеєва щодо його діяльності сформувалася критична точка зору на А. У рад. істор. науці термін А. часто використовувався в широкому сенсі для означення деспотизму самодерж. режиму в Росії взагалі. В сучасній рос. історіографії переглянуто попередні оцінки заходів А. у військ. сфері, деякі з них розглядаються як позитивні. Літ.: Ратч В.Ф. Сведения о гр. А.А. Аракчееве. СПб., 1864; Граф Аракчеев и военные поселения 1809— 1831. СПб., 1871; Отто Н.К. Черты из жизни гр. А.А. Аракчеева. «Древняя и новая Россия», 1875, № 1—3; О военных поселениях при графе Аракчееве. «Русский вестник», 1890, № 2—4; Кизветтер А.А. Император Александр I и Аракчеев. В кн.: Исторические очерки. М.,1912; Герасимова Ю.И. Архив А.А. Аракчеева. «Записки Отдела рукописей Государственной библиотеки им. В.И. Ленина», 1980, вып. 41; Мироненко С.В. Самодержавие и реформы. М., 1989. О.В. Ясь.
колегії Наркомату закордонних справ СРСР. З 1927 — чл. президії Вищої ради нар. г-ва СРСР, чл. колегії Наркомфіну. Від 1938 — заст. дир. літ. музею. Учасник Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945, од 1946 — на парт. роботі в Москві, з 1957 на пенсії. Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го і 2-го ст., Червоної Зірки, орденами Польщі, медалями. П. у м. Москва. Тв.: Ленин вел нас к победе: Воспоминания. М., 1989. Л.В. Гриневич.
в одне село — А. Від 1817 А. — військове поселення, на тер. якого розмістився полк Бузької уланської д-зії. Райцентр 1930—62 та від 1966. З 1967 — смт. В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 була окупована гітлерівцями від 17 серп. 1941 до 6 лют. 1944. Літ.: ІМіС УРСР. Миколаївська область. К., 1971; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. К., 1987. Я.В. Верменич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АРАКЧЕЄВЩИНА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
