АРАБСЬКІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ГЕОГРАФИ ТА ІСТОРИКИ ПРО ЗЕМЛІ СХІДНОЇ ЄВРОПИ
Поширення в Араб. халіфаті світської освіти і науки, залучення до вжитку антич. спадщини привели до розквіту в арабів астрономії, географії та історії як осн. засобів пізнання навколишнього світу. Зовн.-політ. й торг. контакти Араб. халіфату сприяли ознайомленню ісламського світу з тер. Сх. Європи. Її геогр. контури були окреслені в творах астрономів і географів Абу-л-Фіди, ал-Біруні (973—1048), ал-Хорезмі, ал-Фаргані, ал-Ідрісі. Перші згадки про слов’ян давніх (ас-сакаліб) належать до 7—8 ст. (ал-Ахталь, бл. 640—710), частина з них була узагальнена і доповнена в працях учених 9—10 ст. ат-Табарі (839—923), ал-Балагурі (п. 892), ал-Куфі (п. 926) — оповідь про похід полководця Марвана ібн Мухаммада в глиб володінь Хозарського каганату на Пн. Кавказі (737), де він зіткнувся зі слов’янами, які жили по берегах «річки слов’ян». АлЯкубі (9 ст.) сповіщає, що в боротьбі з військами арабів горці Кавказу звернулися по допомогу до правителя слов’ян. Перші згадки про русів містяться в працях ас-Са’алібі (961— 1038), Ібн Хордадбеха, Ібн ал-Факіха. Крім повідомлень про відвідування купцями-росами Багдада, до нас дійшла серія повідомлень про «острів русів» (у тв. Ібн Русте, Гардізі, ал-Мукаддасі). Окрему групу свідчень про русів становить оповідь про три групи (види) русів (ас-Славійа, Куйаба, ал-Арсанія) в ал-Істахрі, Ібн Хау-
каля, ал-Балхі (10 ст.). Проблему локалізації цих груп остаточно не вирішено. Твори ал-Масуді, асСабі, Ібн Ісфендійара, Ібн Міскавейха (п. 1030) оповідають про походи русів на Кавказ і до Каспійського м. 10—11 ст. В Йахії Антіохійського, Абу Шуджи знаходимо повідомлення про хрещення Київської Русі. Серед араб. мандрівників, які залишили описи своїх подорожей по Сх. Європі, — Ібрагім ібн-Фадлан, Ібн Й’акуб, ал-Гарнаті. В істор. тв. Ібн ал-Асіра (1160—1234) оповідається про зх. похід монголо-татарів і про битву на р. Калка (див. Калка, битва на річці 1223). Досягнення араб. географів та істориків знайшли своє продовження в тв. персидських і турец. вчених пізнього середньовіччя. Літ.: Крачковский И.Ю. Арабская географическая литература. Избранные сочинения, т. 4. М.—Л., 1957; Заходер Б.Н. Каспийский свод сведений о Восточной Европе, т. 1—2. М., 1962—67; Новосельцев А.П. Восточные источники о восточных славянах и Руси VI—IX вв. В кн.: Древнерусское государство и его международное значение. М., 1965; Калинина Т.М. Сведения ранних ученых Арабского халифата: Тексты, перевод, комментарий. М., 1988; Коновалова И.Г. Восточные источники. В кн.: Древняя Русь в свете зарубежных источников. М., 1999. А.Г. Плахонін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АРАБСЬКІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ГЕОГРАФИ ТА ІСТОРИКИ ПРО ЗЕМЛІ СХІДНОЇ ЄВРОПИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
