АНТОНІЙ (в миру Олексій Павлович Храповицький; 30(17).03. 1864—1936) — правосл. митрополит, рос. церк. і громад. діяч. Н. в Новгородській губ. (нині тер. РФ). 1902—13 — єпископ Волин. і Житомир. (з 1906 — архієпископ, з 1911 — д-р теології), 1913—17 — архієпископ Харків. 1917 відомий гострими виступами проти укр. нац. руху. У трав. 1918 обраний митрополитом Київ., вибори відбулися з порушенням церк. канонів і всупереч бажанню гетьмана П.Скоропадського та його уряду. Активно боровся проти укр. автокефалії. На поч. 1919 його усунено за антиукр. діяльність. 1920 емігрував, очолив закордонне рос. церк. правління у м. Сремські-Карловці (нині Сербія та Чорногорія). На 1-му Карловацькому соборі (груд. 1921) обраний головою Вищого рос. церк. управління за кордоном (після проголошення Декларації митрополита Сергія 1927 остаточно відокремилося від Моск. патріархату). Керував РПЦ за кордоном до своєї смерті. П. у м. Сремські-Карловці. Літ.: Козлитин В. Русская и украинская эмиграция в Югославии. 1919— 1945. Х., 1996; Ульяновський В. Церква в Українській державі: 1917—1920 рр. К., 1997. О.Д. Бойко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АНТОНІЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
