АНЕКДОТ (франц. anecdote, від грец. PнЭ‚дпфпт — «не готовий у люди», у переносному значенні — неопубл., невиданий) — коротка забавна оповідь актуального сусп.політ., побутового чи ін. значення із дотепним, сатиричним або жартівливим забарвленням. Має багатофункціональний характер. Уперше термін «А.» вжив візант. історик 6 ст. Прокопій Кесарійський у кн. «Таємні історії». До А. він зарахував усні оповіді про відомих людей, що поширювалися, так би мовити, неофіційно. Укр. фольклористика розцінює А. як жанр усної нар. творчості, твір сатиричного та політ. спрямування, різновид гумористичної літератури. В істор. джерелознавстві А. трактується як різновид усних джерел істор. інформації поруч із думами, піснями, переказами, прислів’ями, крилатими виразами та ін. (Е.Бернгейм, С.Макарчук, О.Медушевська та ін.). У рад. тоталітарному та посттоталітарному сусп-ві (див. СРСР) А. (особливо політ. та істор.) були способом психологічного опору комуніст. режимові й важливим елементом конформістського пристосування переважної більшості людей до цього режиму. Школярі розповідали сатиричні А. про Л.Брежнєва і вихваляли його в своїх творах як визначну людину. Користувалися популярністю А. про «бандерівців», «вуйків», «москалів» та «жидів».
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АНЕКДОТ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
