АНДРІЄВСЬКИЙ Віктор Никанорович (псевд. — Ліберець; 11.11. 1885—15.09.1967) — укр. громад. та політ. діяч. Закінчив природничий ф-т Київ. ун-ту (1909). Був чл. студентської громади. Співпрацював у часописах «Рідний край», «Сніп», «Літературно-науковий вістник» («ЛНВ»). Викладав у комерційній шк. на Полтавщині, працював у земстві, місц. укр. громаді. 1917 — один із засн. Української демократичної хліборобської партії, губернський комісар нар. освіти на Полтавщині. Один із організаторів I губернського з’їзду Рад Полтавщини (30 квіт. — 1 трав. 1917). 1918 очолював спільний к-т поступових партій і орг-цій у Полтаві. 1919 виїхав до Галичини, де керував продовольчим департ. Держ. секретаріату харчових справ ЗУНР. 1920 разом з Укр. респ. капелою під орудою О.Кошиця виїхав до Чехословаччини. Відтоді перебував у еміграції. Був одним із засн. Союзу укр. державності — Української народної партії (15 трав. 1919, м. Станіслав, нині Івано-Франківськ). Протягом 1920—21 працював у культ.-просвіт. орг-ціях в укр. таборах для інтернованих у містах Ліберць та Німецькому Яблонові (нині м. Яблонец-над-Нісоу), Чехія. Від 1922 — дир. г-зії і культ.-просвіт. референт укр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Андрієвський Віктор Никанорович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
