АНДРІЄВИЧ Каленик (кін. 16 — поч. 17 ст.) — гетьман реєстрових козаків. Походив, ймовірно, з козац. або міщанського роду. Відзначився під час походів запороз. козацтва на Рос. д-ву в роки «смутного времени», особливо під час Смоленської кампанії (1609—10). Брав участь в успішній облозі м. Смоленськ (нині місто в РФ), тоді ж уперше згадується як гетьман (серп. 1610). Очевидно, брав участь у мор. походах запорожців проти Османської імперії, в Хотинській війні 1621. Знову був проголошений гетьманом Війська Запороз. у жовт. 1624. Уклав союз з Кримським ханством (3 січ. 1625 за н. ст.). Добивався відновлення повноправного статусу Правосл. церкви в Речі Посполитій, був у постійному контакті з київ. митрополитом І.Борецьким. У січ. 1625 відправив до Варшави на сейм козац. посольство, очолене Я.Острянином, із власним листом, у якому домагався припинити утиски Правосл. церкви. Посольство не мало успіху, через що А. було скинуто, а на його місце обрали М.Жмайла, який підняв повстання проти Речі Посполитої (див. Жмайла Марка повстання 1625). Подальша доля А. невідома. Літ.: Мицик Ю.А. Кілька документів до історії козацько-татарського союзу 1625 року та Православної церкви в Україні. В кн.: Рукописна та книжкова спадщина України, вип. 4. К., 1998. Ю.А. Мицик.
підпоручик (1823—25). Чл. Товариства з’єднаних слов’ян (верес. 1825), Пд. т-ва (див. Декабристів рух). За ухвалою т-ва відряджено до Києва на з-д «Арсенал» (жовт. 1825 — 14 січ. 1826) з метою створення там можливостей для забезпечення військ боєприпасами на випадок повстання у Києві. Проводив агітаційну діяльність серед «нижніх чинів» з-ду, встановив контакти із заводськими офіцерами, які обіцяли підтримати повстання. Під час слідства не назвав жодного зі своїх товаришів. Засуджений до смертної кари, заміненої довічною каторгою, яка була скорочена до 20, з 1835 — до 13 років. Покарання відбував у в’язниці Петровського заводу (нині м. ПетровськЗабайкальський Читинської обл., РФ). Від 10 лип. 1839 жив на поселенні у м. Верхньоудинськ Іркутської губ. (нині м. Улан-Уде, Бурятія, РФ), де й помер. Літ.: История завода «Арсенал» имени В.И.Ленина. К., 1986; Декабристы: Биографический справочник. М., 1988. Г.Г. Денисенко.
мади в Каліші (Польща). Пізніше викладав у серед. школах. Автор численних статей у пресі. П. у м. Дорнштадт (ФРН). Тв.: До характеристики українських правих партій. Берлін, 1921; З минулого, т. 1—2. Берлін, 1923; Три громади, т. 1—2. Львів, 1938; М.Міхновський. Мюнхен, 1950. Літ.: Шемет С. До історії Української демократичної хліборобської партії. «Хліборобська Україна», 1920— 21, ч. 2—5. Т.С. Осташко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АНДРІЄВИЧ КАЛЕНИК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
