АНГЛО-ФРАНЦУЗЬКА УГОДА ПРО РОЗПОДІЛ СФЕР ВПЛИВУ В РОСІЇ 1917
АНГЛО-ФРАНЦУЗЬКА УГОДА ПРО РОЗПОДІЛ СФЕР ВПЛИВУ В РОСІЇ 1917 — таємний документ гол. д-в Антанти про розгортання й координацію акцій, спрямованих на протидію німцям і «відновлення порядку» в стратегічно важливих регіонах колиш. Російської імперії, де Париж і Лондон мали серйозні екон. й геополіт. інтереси. Угоду прискорили Жовтнева революція 1917 і рад.нім. перемир’я 15 груд. 1917. З пропозицією «розмежування Півдня Росії на англійську й французьку сфери впливу» виступив Париж. У день підписання угоди 23 груд. в Парижі відбулися переговори на високому рівні. Господарів представляли прем’єр-міністр Франції Ж.Клемансо, міністр закордонних справ С.Ж.М.Пішон, нач. генштабу Ф.Фош, гостей — військ. міністр Мілнер, міністр блокади й друга особа МЗС Р. Сесіль, нач. військ. розвідки Макдоно. Посилаючись на велику франц. військ. місію (300 офіцерів) у Яссах (Румунія) і фінансові можливості, Клемансо домагався включення України й «прилеглих
районів» у франц. зону впливу. Він вважав, що: а) «Україна є потенційним притулком румунського уряду та його армії»; б) тут зосереджено величезні запаси продовольства, які не повинні дістатися німцям. Угода відображала показові зміни політики Антанти в «російському питанні». Лондон і Париж наприкінці 1917 — поч. 1918 понад усе прагнули не допустити виходу Росії з війни (див. Перша світова війна), а тому, обговорюючи власні дії з реалізації угоди і відзначаючи слабкість уряду Рад. Росії — Раднаркому — та уряду Української Народної Республіки, вони, однак, домовилися підтримувати з останніми неофіц. відносини, сподіваючись використати їх для утримання найважливіших флангів Сх. фронту. Текст угоди був досить загальним. Він передбачав розподіл «зон операцій» (ст. 1) і «сфер впливу» (ст. 3). Франції відводилися Бессарабія, Україна, Крим; Англії — «козачі й кавказькі території», Вірменія, Грузія, Курдистан (пн.-сх. тер. сучасної Туреччини). За ст. 2 Франція виділяла 100 млн франків кредиту для Добровольчої армії ген. М.Алексєєва, діючи на Дону разом з Англією. Створювався центр. міжсоюзницький орган для фінансування сил, що підтримували Антанту. Літ.: Documents on British Foreign Policy 1919—1939. First Series, v. III, 1919. London, 1949; Kettle M. The Allies and the Russian Collapse. March 1917 — March 1918. London, 1981; Симоненко Р.Г. Первый антисоветский сговор империалистов. «Вопросы истории», 1987, № 12. Р.Г. Симоненко.
домігся від рад. кер-ва згоди на виведення формування до Серед. Азії. 31 серп. 1942 відбулася рад.польс. військ. конф., на якій підписано протокол про евакуацію армії (всього бл. 80 тис. військовослужбовців і понад 37 тис. чл. їхніх сімей) в Іран для охорони нафторозробок і нафтопроводів. Нова реорганізація армії у 2-й корпус відбулася в 1-й пол. 1943 у Палестині. У січ.-лют. 1944 за наполяганням У.Черчілля 50-тисячний корпус переведено до Італії і включено до союзницьких військ. У трав. 1944 брав участь у здобутті монастиря Монте-Кассіно — укріпленого пункту гітлерівців в Італії. У черв. 1944 корпус знову у боях, які закінчив у Болоньї (Італія) 21 квіт. 1945.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АНГЛО-ФРАНЦУЗЬКА УГОДА ПРО РОЗПОДІЛ СФЕР ВПЛИВУ В РОСІЇ 1917» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
