АНАРХО-СИНДИКАЛІЗМ — екстремістська ідейно-політ. течія в робітн. русі, яка сформувалася під впливом анархізму в багатьох країнах Європи та Лат. Америки на зламі 19—20 ст. Прихильники А.-с. заперечували необхідність централізованого держ. устрою, закликали до експропріації великих власників, прагнули будувати сусп-во як федерацію профспілок (синдикатів). За їхніми уявленнями, велике вир-во мало бути експропрійоване і передане у безпосереднє управління профспілковим орг-ціям підпр-в та «асоціаціям виробників», тобто об’єднанням робітн. колективів. У Російській імперії А.-с. не набув поширення внаслідок нерозвинутості профспілкового руху. Більш висока, ніж у зх.-європ. країнах, соціальна напруженість привела до появи в ході революцій в Росії на поч. 20 ст. (див. Революція 1905—1907, Лютнева революція 1917, Жовтнева революція 1917) ін. типу об’єднань — рад робітн., солдатських і сел. депутатів. Відображаючи стихійний екстремізм пролетаризованих мас нас., вони закликали до знищення великих власників («експропріація експропріаторів»). Готуючись до захоплення влади, Російська соціал-демократична робітнича партія (більшовиків) висунула популістський лозунг «Фабрики — робітникам!».
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АНАРХО-СИНДИКАЛІЗМ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
