АНАРХО-ІНДИВІДУАЛІСТИ — учасники анархістського руху (див. Анархізм), які найбільш послідовно пропагували теорію абсолютної свободи особистості. Анархо-індивідуалізм зародився в Російській імперії у серед. 19 ст. Філос. основою його було вчення нім. філософа М.Штірнера, яке розвивали анархісти С.Боровой, Віконт та Чорний. Вони бачили кінцеву мету своєї боротьби в ліквідації д-ви й заміні її анархістською комуною, де панує абсолютна воля особистості. А.-і. допускали наявність у комуні приватної власності, оскільки, на їхню думку, абсолютну свободу людина може мати лише тоді, коли володіє певними матеріальними благами. Групи А.-і. були малочисельними й не заявили про себе реальними діями, за винятком здійснення перекладів праць Штірнера, Туккера, Макея. В Україні до А.-і. належали деякі літератори, юристи, а також студенти й гімназисти. Діяли вони переважно у Києві та Катеринославі (нині Дніпропетровськ). У роки революції 1905—1907 до А.-і. приєдналися декласовані елементи, які займалися експропріаціями та тероризмом. До 1908 нечисленні орг-ції А.-і. були розгромлені поліцією. Літ.: Забрежнев В. Проповедники индивидуалистического анархизма в России. «Буревестник», 1908, № 10—11; Лебеденко А.М. История анархизма в Украине (кон. 19 — нач. 20 вв.). К., 1995. В.М. Волковинський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АНАРХО-ІНДИВІДУАЛІСТИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
