АЛУПКИНСЬКИЙ ІСТОРИКОАРХІТЕКТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК — палацово-парковий ансамбль у м. Алупка, побудований на замовлення М.Воронцова за проектами архітекторів Е.Блера, В.Гунта, Ф.Ельсона 1829—48. Палац зведений у стилі пізньої англ. готики у поєднанні з мавританськими мотивами. Складається з гол., т. зв. Шуваловського, і бібліотечного корпусів; госп. корпусу з внутр. двором і парадного двору, до якого ведуть підходи у формі середньовічної арх-ри фортець. Велику цінність мають інтер’єри споруд гол. і бібліотечного корпусів з дубовими різьбленими панелями, ліпними стелями, фонтанами і камінами. Їх допов-
нюють худож. меблі, вироби з порцеляни, бронзи, тв. живопису і скульптури. Чайний будиночок у стилі класицизму є найбільшою парковою спорудою і розташов. на нижній терасі парку, який амфітеатром спускається до моря. Парк запроектовано у пейзажному стилі, три його тераси, що повторюють абриси палацу, впорядковані малими формами, скульптурними композиціями, фонтанами. Разом з палацом парк займає 40 га, шосейною дорогою поділений на нижній і верхній. 1921 в палаці відкрито історико-побутовий музей, 1956 його реорганізовано в Держ. музей образотворчих мист-в. Від 1958 це — архіт.-худож., а з 1965 — Алупкинський палац-музей. Статус заповідника палацово-парковому ансамблю надано рішенням Крим. обласної ради нар. депутатів від 8 верес. 1990. Підпорядкований Мін-ву к-ри АР Крим.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АЛУПКИНСЬКИЙ ІСТОРИКОАРХІТЕКТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
