АГМЕД I (18.04.1590—22.11. 1617) — турец. султан (1603—17); 14-й султан династії Османів, син султана Мегмеда III. Н. у м. Маніса (Пд.-Зх. Туреччина). Успадкував батьківський трон у січ. 1603. Всупереч встановленому з часів Мегмеда II Завойовника звичаю, отримавши владу, не стратив свого брата Мустафу. Початок правління А. I припав на
особливо скрутний для Османської імперії час війни на два фронти: в Угорщині, де з 1595 точилася важка війна з Габсбургами, та Закавказзі, де перський шах Аббас I Великий завоював землі до фортеці Карс (нині місто, Туреччина) та Єревана (Вірменія). Водночас вся Анатолія (назва азіатської ч. Туреччини на п-ові Мала Азія) була охоплена повстанням джеляліїв — збіднілих тимаріотів (воїнів-землевласників) та селян, що стало ознакою кризи класичної осман. земельно-податкової системи. Війна з австрійцями завершилася мирним договором у Сітватороку (1606), що пізніше підтверджувався у 1608, 1615, 1616. Замирення з персами було залагоджене 1611. Джелялії були розгромлені протягом 1607—08, але Анатолія зазнала спустошення й розрухи. З перемінним успіхом точилася війна на Середземномор’ї з мальтійськими рицарями. Спаленням Трапезунда (нині м. Трабзон, Туреччина) 1614 починаються мор. наскоки укр. козаків на Пд. Причорномор’я. А. I поновив та встановив капітуляції (договори, що фіксували особливі права іноземців на тер. Осман. імперії) з Францією, Англією, Венецією та Голландією.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АГМЕД I» з дисципліни «Енциклопедія історії України»