Незнаний предок князів Одинцевичів, Тет та Плаксичів. Від Федора Одинцевича чи Одинця, який в числі прихильників Свидригайла Ольгердовича у 1432 р. в битві під Ошмянами потрапив в полон до Зигмунта Кейстутовича, пішли князі Одинцевичі. їх родовід досить заплутаний, одна версія відбиває модний в пізньому середньовіччі варіант виходу роду «з німець». Отчина Одинцевичів, які перейшли на московську службу, с.Репухово знаходилась у Друцькому князівстві. У 1461 р. Одинцевичі отримали с.Прихаби, давнє володіння князя Костянтина Бабич-Друцького. Отже, походження Одинцевичів від друцьких князів не викликає великих сумнівів. Вони могли походити від одного з молодших друцьких князів, який жив на початку XIV ст. За Ю.Вольфом, Федір Одинець був сином князя Андрія Михайловича і правнуком князя Івана (поз. 1) (2112, s.286-288). У Федора Одинцевича були брат Олександр та сестра, яку видали за Зигмунта Кейстутовича. Син Олександра — Григорій згадується у документі 1442 р. Князь Федір Одинцевич мав четверо синів (Дмитра, Івана, Богдана і Григорія) та дочку Марію. Дмитро Федорович († до 1508 р.) отримав невеличкий уділ з центром у Гольцові на південний захід від Орші. Його сини Василь, Іван, Орехва та Андрій (який від'їхав з Глинським у Москву у 1508 р.) писалися ГОЛЬЦОВСЬКИМИ. Крім них Дмитро Федорович мав ще дочок Федьку й Анну († після 1527 р.). Іван Федорович засвідчений у документах 1486-1499 рр. Напевно йому належало невеличке Багриновське князівство, бо його нащадки писалися БАГРИНОВСЬКИМИ. Григорій Іванович Багриновський († 1559 р.) у 1507 р. одружився з Анною, походження якої незнане. Його брат Василь († 1555 р.) зустрічається і документах від 1509 р. Нащадків у нього не було. Григорій Іванович мав сина князя Івана Багриновського († до 1559 р.) та двох дочок: Марину, видану за Яна Полуцького, та Аксинію, видану за Богдана Шашкевича. У Івана Григоровича були сини Семен (згад. у 1559 р.), Дмитро (згад. у 1595 р.) та дочки Таміла і Богдана. Останьою у родині князів БАГРИНОВСЬКИХ була Олександра Семенівна († 9.07.1622), одружена з Павлом Унховським. Богдан Федорович згадується у документах 1499-1528 рр. Його дружина була дочкою Сенка Дашковича. Єдиний син Семен († 1542 р.) згадується з 1506 р. Він був одружений з княжною Анастасією Сангушко (* до 1510 † 1559). їх син Андрій († 1566 р) був господарським маршалком. Крім того, у них було дві дочки: Марія (видана за Лева Образцова), та Анна (видана за князя Соломирецького, а потім вийшла за князя Федора Петровича Головню-Острожецького). Григорій Федорович згадується у документах 1486-1509 рр. Нащадків у нього не було (2112, s.286,94). Від друцьких князів, напевно, походили і князі ТЕТИ та ПЛАКСИЧІ. Іван Тета брав участь у боротьбі Вітовта з Скіргайлом у 1390-91 рр. Його син Юрій Іванович Кожюшно виступає як послух князя Корибута-Дмитра Ольгердовича в документі 16.12.1388 р. (154, N 23, с.42-44), а також у числі князів, які в 1392 р. ручилися за Гридка Костянтиновича князю Скіргайлу (154, N 25, с.46-47). У списках князів Тети попереду Плаксичів. Лев та Русан Плаксичі та їх сини Іван Львович та Іван Русанич згадуються в літописах та актових документах (201, 1.1, N 9, s.8-9). їх володіння, схоже, були на межах Друцької та Смоленської земель. У 1388 р. вони були васалами Корибута-Дмитра Ольгердовича, а в 1390-92 рр. виступали на стороні Скіргайла Ольгердовича. Лев Плаксич у 1390 р. потрапив у полон до хрестоносців при обороні Вільна.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БАГРИНОВСЬКІ, КНЯЗІ ПЛАКСИЧІ» з дисципліни «Князівські династії східної Європи»
