Народився у 865 р. згідно Никонівського зведення, що суперечить ПВЛ, де сказано, що у 882 р. малого Ігоря несли на руках. В.Татищев датував його народження 875 р. За будь-яких обставин син Рюрика не міг народитися пізніше 879 р. М.Тихомиров на підставі хронології родинних відносин Ігоря дійшов висновку, що він штучно пов'язаний з Рюриком (1496, с.35). Це найпростіша спроба розв'язання протиріч ранньої хронології Рюриковичів. Подібно, як і думки, що між Олегом та Ігорем у Києві правив ще якийсь князь. Останнім часом що версію підтримав Г.Намдаров. У такому разі більш доцільно говорити про двох Ігорів: сина Рюрика, якого Олег відсунув від правління, та його тезку (можливо, внука Рюрика і сина Ігоря Рюриковича), який дочекався свого часу по смерті Олега. Така версія цілком пояснює пізнє народження Святослава. Мають місце і версії про напівлегендарність Ігоря, хоча нічого легендарного у його життєписі немає. Олег став регентом Славії при дитині Ігорю. Утвердившись у Києві, він не захотів уступати першості підростаючому родичеві. Навіть весілля Ігоря відбулося з ініціативи Олега і його дружина на честь узурпатора була названа Ольгою. До 912 чи 922 р. Ігор перебував у тіні Олега. «Хожаше по ОлзЂ и слушаше его» (112, стб.42). Його походи проти Візантії (941,944 рр.) і на Каспій (943 р.) не були успішними. Продовжувалося розширення кордонів держави за рахунок приєднання племінних князівств древлян та уличів (644, c. 15-29; 565, с.239,383, 405-406,410-414,418, 424, 437-446, 585; 2020, с.51-55; 1703, с.64-68; 1174, с.86-87; 1825,р.155-156; 1296, с.138-147; 1297, с.105-111; 1298, с.344-356; 1299,с.85-104; 1300, с.90-105;690, с.157-162; 1249, с.99-103; 1656, с.201-208; 771, c.21-25; 1361, c.186-194; 1399, c.210-223; 436, c.83-88; 500, c.18-19). Ігор загинув у 945 p. під час повстання древлян. У Льва Диякона, який завершив свою «Історію» бл.990 р., описана загибель князя: древляни взяли Ігоря в полон, прив'язали до двох зігнутих дерев і відпустили їх. Князь був розірваний навпіл (84, с.57). «И погребен был Игорь и есть его могила у Искоростеня в деревской земле и до сего времени... [Ольга] повеле людем своим насыпать великую могилу, и егда насыпали прикажи свершить тризну.» (108, ч. 1, с.237; 112, стб.44) Курган Ігоря ще у 1710 р. відвідав В.Татищев, коли його підрозділ з Киева йшов на Коростень. Перерізаний траншеями курган, званий «Могила князя Ігоря», бачив під час Першої світової війни відомий архітектор В.Барановський. Від місцевих жителів він довідався, що під час риття траншеї були знайдені останки та меч. Офіцер, який командував підрозділом, наказав віднести останки у каплицю, а меч забрав із собою. При огляді цих останків у каплиці с.Сингай В.Барановський знайшов багатий наконечник з піхов із плетеним орнаментом, характерним для оздоблення візантійської зброї (1541, с.243-244). Напевно, як здогадувався Є.Голубовський, Ігор був таємним християнином, якого Ольга поховала наполовину по-християнськи.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІГОР РЮРИКОВИЧ» з дисципліни «Князівські династії східної Європи»
