У концепції зовнішньополітичної діяльності України пріоритетним визначено інтеграцію з європейськими та міжнародними організаціями. На момент проголошення незалежності Україна мала своє представництво лише в ООН. По суті на той час то була єдина міжнародна трибуна, з якої Україна могла виступати перед світовим співтовариством. Відтак ця організація відіграла вагому роль для прориву інформаційної блокади й виходу молодої Української держави на міжнародну арену, роз’яснення гострих економічних і соціальних питань і особливо, що важливо, як організацію, що покликана гарантувати мир та безпеку своїм членам. Так було приміром у липні 1992 р., коли Державна дума Російської Федерації прийняла постанову „Про статус міста Севастополя”. На прохання Міністерства закордонних справ України було терміново скликано засідання Ради Безпеки, де рішуче засуджено недружні випади Росії щодо України. Україна активно співпрацює з міжнародними установами ООН – Міжнародним Валютним Фондом, Міжнародним банком реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, ЮНЕСКО та іншими. Визнанням авторитету України у світі було обрання на пропозицію східноєвропейських держав на посаду Голови Генеральної Асамблеї ООН у 1997 р. міністра закордонних справ Г.Удовенка. У 2000-2001 рр. Україна була членом Ради Безпеки ООН. За цей період суттєво розширилася участь України у миротворчих операціях ООН в Боснії і Герцеговині, Македонії, Грузії, Конго, Ефіопії, Лівані, Східному Тиморі, Сьєра Ліоні, Анголі і Бурунді. На даний час Україна є членом майже 20 спеціалізованих установ цієї організації, а також 60 її постійних і тимчасових комітетів. Зміцненню міжнародного авторитету сприяв вступ нашої країни до Ради Європи (ЄС). Мета цієї організації – захист прав людини і парламентської демократії, забезпечення принципу верховенства закону. Офіційний вступ України до ЄС відбувся 9 листопада 1995 р. Будучи членом цієї авторитетної організації Україна зобов’язана дотримуватися у своєму законодавстві загальноєвропейських стандартів демократії. З 1992 р Україна також стала членом ОБСЄ (Організація з питань безпеки та співробітництва в Європі) (до 1994 р.- НБСЄ – Нарада з питань безпеки та співробітництва в Європі). Членство у цій організації забезпечує рівноправну участь держави у вирішенні актуальних питань міжнародної безпеки та співпраці в регіоні. Останнє особливо важливе для України оскільки це єдина організація з питань безпеки у Європі, у якій Україна є рівноправним членом і може в повному обсязі відстоювати свої національні інтереси. Серед регіональних організацій важливе значення для України як держави причорноморського регіону має участь в Організації чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС.) У січні 1992 р. розпочалися перші контакти України з НАТО. Однак висхідним пунктом у розгортанні практичного співробітництва з Альянсом стало підписання 8 лютого 1994 р. рамкового документа „Партнерство заради миру». Україні було запропоновано розробити відповідно до її інтересів та потреб індивідуальну програму партнерства. У вересні 1995 р. було оприлюднено спільну заяву України та НАТО, що проголосила розширення та поглиблення” відносин Україна-НАТО. Останнє дало підстави на початку 1997 р. розпочати офіційні переговори щодо формалізації відносин особливого партнерства між Україною та Альянсом, яке завершилося 9 липня 1997 р. підписанням Хартії про особливе партнерство. Для реалізації положень хартії в жовтні 1997 р. в штаб-квартирі НАТО в Брюсселі засновану постійну місію України. В листопаді 1998 р. затверджено державну програму співробітництва України з НАТО на період до 2001 р., яку продовжено до 2004 р. У зв’язку з політичною кризою в Україні, що мала місце на початку 2000-2002 рр., що своєю чергою негативно вплинула на міжнародний імідж України динаміка взаємин Україна-НАТО стала. Підтвердженням тому стало одностороннє рішення НАТО понизити засідання комісії „НАТО – Україна”, яка проходила у Празі в 2002 р. з найвищого до міністерського рівня. Найголовнішою проблемою у відносинах Україна – НАТО на сучасному етапі є формування у масовій свідомості українців позитивного образу Альянсу. Попри декларативні заяви вищого керівництва держави про те, що у перспективі Україна стане членом НАТО у цьому питанні немає одностайності, особливо коли йдеться про терміни приєднання. В кінцевому випадку відповідь на це питання очевидно має дати загальнонаціональний референдум. У квітні 2008 р. відбувся саміт держав НАТО у Бухаресті, який хоча й не вирішив для України питання її приєднання до Плану дій щодо членства в альянсі, проте й не відкинув можливості його позитивного розв’язання у найближчій перспективі. Таким чином, у період після проголошення незалежності, Україна стала визнаним суб’єктом міжнародного права. Світове співтовариство утвердилося у переконанні, що Українська держава є важливим стабілізуючим фактором у міжнародних відносинах на Європейському континенті.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Участь України у міжнародних організаціях» з дисципліни «Новітня історія України»
