Перехід до ринкової економіки та поглиблення економічної кризи в державі (1991-1994)
Проголошення незалежності України не призвело до очікуваного населенням швидкого поліпшення економічного становища, а відтак і матеріального покращення життєвого рівня. Починаючи з 1991 р. незалежна Україна зіштовхнулася з низкою складних економічних проблем, наслідком яких стала глибока економічна криза. Найважливішими її причинами були: розрив штучно підтримуваних в СРСР виробничих зв’язків між регіонами величезної країни; відсутність замкнутого циклу виробництва. Україна була всього лише ланкою у загальносоюзному економічному комплексі, тобто частка товарів готових до вжитку, які вироблялися українськими підприємствами становила тільки третину загальної товарної маси, у той час як у незалежній державі вона має складати 65-70%; відсутність національної кредитно-фінансової системи; значна енергоємність української економіки та залежність від зовнішніх джерел постачання; брак власного досвіду в галузі державного управління. Соціально-економічна, а слідом за нею й політична ситуація в Україні значно загострилася після того, як Росія запровадила в себе з 2 січня 1992 р. лібералізацію цін. Із свого боку Кабінет Міністрів України прийняв Постанову, що передбачала запровадження вільних цін, що, по суті, означало їх підвищення. Опозиція в особі Народного Руху розгорнула жорстку критику економічної політики уряду і зажадала його відставки. Ситуацію в українській економіці ускладнювала і нерішучість уряду до швидких і радикальних змін. Спізнившись із введенням в обіг власної валюти, останній не спромігся захистити Україну від експансії грошової маси з Росії. Запровадження 10 січня 1992 р. купонів багаторазового використання лише на деякий час стримало гіперінфляцію, що насувалася. У березні 1992 р. Верховна Рада України затвердила „Основи національної економічної політики”, що передбачали комплекс заходів спрямованих на конверсію оборонної промисловості, розвиток тих галузей виробництва, які забезпечують населення споживчими товарами, пріоритет у розвитку агропромислового комплексу. Важливе значення мали закони „Про приватизацію майна державних підприємств”, „Про селянське (фермерське) господарство”, „Про форми власності на землю”, які створювали підґрунтя для переходу від командно-адміністративної до ринкової моделі економіки. Проте реалізація законів проходила вкрай повільно. Наприкінці року економіка України все більше занурювалася у хаос, ставала некерованою і руйнувалася. Місячний рівень інфляції досяг 50%. У вересні 1992 р. країну сколихнули масові страйки гірників, залізничників, авіадиспетчерів цивільної авіації. Зважаючи на незадоволення серед широких верств суспільства діями уряду, Верховна Рада України на позачерговій сесії у жовтні 1992 р. відправила у відставку Кабінет Міністрів В.Фокіна, призначивши новий уряд на чолі з прем’єр-міністром Л.Кучмою. Щоб стабілізувати становище уряду було надано надзвичайні повноваження (листопад 1992-жовтень 1993 рр.). Їх суть полягала у тому, щоб відновити адміністративно-командні методи управління економікою. На короткий час вони дали деякий позитивний ефект: на початку 1993 р. спостерігалося сповільнення спаду виробництва. Однак досягнуто це було шляхом посилення кредитної емісії, що неминуче призвело до нового стрибка інфляції. Восени 1993 р. вона сягала 70%. Особливо ускладнювала ситуацію залежність української економіки від зовнішніх, переважно російських енергоносіїв. Власні потреби нафти Україна покривала лишень на 12,5% (потреби ж становили 40 млн., а власний видобуток -5 млн., тепер він складає близько 3 млн. т.). Підвищення Росією цін на нафту до світових боляче вдарило по українській економіці й ще більше посилило кризу. Наприкінці 1993 р інфляція в Україні перевищила уже 90%. Ситуація, що склалася загрожувала повній руйнації національного народногосподарського комплексу. За таких умов Л.Кучма подав у відставку. Наприкінці вересня уряд очолив Президент Л.Кравчук, а обов’язки прем’єр-міністра покладено на Ю. Звягільського (22 вересня 1993-16 червня 1994 р.). Шляхом адміністративних заходів - посилення регуляцій і податків, уряду на короткий час знову вдалося трохи загальмувати інфляцію. Одначе це утруднювало функціонування бізнесу, штовхнуло його до згортання легальної активності, переходу до „тіньових” методів діяльності, тотального приховування від держави податків. Вже на початок 1994 р, адміністративні методи економічного управління вичерпали себе і призвели до чергового поглиблення кризи. Виробництво валового продукту у порівнянні з попередніми також кризовими роками різко скоротилося. Так, якщо у 1992 р. у порівнянні з попереднім він знизився на 16,5%, 1993- на 14,2, то в 1994 – на 23%. Головна причини поглиблення кризи полягала у нерішучості уряду та прокомуністичної більшості Верховної Ради у реформуванні економіки на нових ринкових засадах. Незважаючи на те, що Верховна Рада щороку розробляла програми виходу з економічної кризи і подавала їх до реалізації відповідним урядам, жодна з них не була виконана у повному обсязі. Різке падіння виробництва, інфляція, погіршення матеріального становища населення спричинили загострення внутріполітичної ситуації в державі. Внаслідок дострокових виборів до Верховної Ради ( березень 1994 р.) і Президента (червень-липень 1994 р) політична ситуації в країні надалі залишалася невизначеною, відтак могла суттєво впливати на перебіг економічних реформ: більшість місць у Верховній Раді отримали ліві сили, а перемогу у президентських перегонах здобув Л.Кучма, який декларував необхідність проведення глибоких економічних реформ. Таким чином, впродовж перших трьох років незалежності Україна занурилася у глибоку економічну кризу. Свого апогею вона досягла у середині 1990- х рр. Через непослідовність і нерішучість у запровадженні ринкових механізмів управління економікою, інертність і зацікавленість колишньої компартійної номенклатури у збереженні державної монополії на основні виробничі фонди, а відтак небажання демонополізувати їх, провести прозору приватизацію надзвичайно ускладнили, а фактично звели нанівець проголошені у 1992 р. ринкові реформи.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Перехід до ринкової економіки та поглиблення економічної кризи в державі (1991-1994)» з дисципліни «Новітня історія України»
