Особливе місце у державні атрибутиці посідають гімн, герб і прапор. Український народ давно визначився зі своїми національними символами, обравши за гімн пісню на слова Павла Чубинського та музику Михайла Вербицького “Ще не вмерла Україна”, герб – тризуб князя Володимира та прапор – синьо-жовте знамено кольору неба і стиглого пшеничного поля. Але офіційне визнання національної символіки як державної проходило у складній політичній боротьбі. Лише 4 вересня 1991 р. після тривалої дискусії і голосування його урочисто підняли над будівлею Верховної Ради. 28 січня 1992 р. постановою Верховної Ради він був затверджений Державним прапором. 15 січня 1992 р. затверджено мелодію Гімну авторства композитора М.Вербицького, написаного 1863 р. на слова П. Чубицького “Ще не вмерла Україна”. Наступного дня розпочалося його повсюдне виконання. Остаточно Гімн України в новому обсязі (з музикою і словами) було прийнято Верховною Радою 6 березня 2003 р. 334 депутати проголосували за. 19 лютого 1992 р. Верховна Рада затвердила тризуб як малий герб України. Важливим атрибутом держави є її громадянство. 8 жовтня 1991 р. Верховна Рада прийняла закон “Про громадянство України”, що визначив громадянство як невід’ємне право людини, якого ніхто не може бути позбавлений, як і права змінити громадянство. На підставі двосторонніх міждержавних договорів дозволялося подвійне громадянство (згодом цю норму закону було скасовано). Незалежна Україна надала громадянство усім, хто на момент набуття чинності Закону проживав на її території, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, освіти, мови, політичних поглядів, релігійних переконань і не був а той час громадянином інших держав. Після прийняття даного Закону протягом кількох років тривав обмін радянських паспортів на українські.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Запровадження державних атрибутів» з дисципліни «Новітня історія України»
