Українське питання в європейській політиці на початку Другої світової війни
Напередодні Другої світової війни українські землі були роз’єднані, знаходячись у складі чотирьох держав - СРСР, Польщі, Румунії, Чехословаччини (з березня 1939р. - Угорщина). Знаходження українських земель у складі цих держав, що мали різний соціально-політичний устрій і займали різну позицію у міжнародній політиці, були важливим дестабілізуючим фактором політичного життя Європи. Це було українське питання клубком серйозних суперечностей, а "українську карту" - серйозним козирем у великій дипломатичній грі. Суттєві зміни у становищі західноукраїнських земель мали відбутися у зв’язку з підписанням 23 серпня 1939р. радянсько-німецького пакту про ненапад. Таємним протоколом, який додавався до нього (т.зв.Пакт Ріббентропа - Молотова) передбачалося розмежування сфер інтересів обох держав, а Західна Україна, Західна Білорусь, Прибалтійські республіки мали увійти до складу СРСР. Лемківщина та Холмщина потрапляли до німецької зони. Пакт Молотова-Ріббентропа, будучи актом свавільного поділу Європи на "сфери впливу" між СРСР і Німеччиною фактично розвязував руки А.Гітлеру для початку Другої світової війни. Водночас він став і своєрідною точкою відліку процесу "збирання" українських земель у межах однієї держави, що об’єктивно було явищем прогресивним. Інша річ, що для радянського керівництва збирання українських земель було не самоціллю, а лише частиною більш загальних планів убезпечення західних кордонів СРСР. Безпосереднім наслідком радянсько-німецьких домовленостей була збройна агресія 1 вересня 1939р. Німеччини проти Польщі, яку підтримали її союзники Англія і Франція. Так вибухнула Друга світова війна, найжорстокіша в історії людства.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Українське питання в європейській політиці на початку Другої світової війни» з дисципліни «Новітня історія України»
