В історії України немає більш сфальсифікованої проблеми, ніж проблема Директорії УНР. У радянській історіографії діяльність Директорії розглядалася із суто ідеологічних позицій і характеризувалася як буржуазно-націоналістична, антинародна владна структура, на боротьбу проти якої у 1919р. піднялися всі українські трудящі маси. До другої групи досліджень про Директорію належать праці, видані авторами українського зарубіжжя. Проте однозначної оцінки доби Директорії УНР вони не містять. У цій групі історичних праць помітні дві концепції щодо характеристики Директорії. Одна з них закладена її політичними противниками - В.Липинським, Д.Дорошенком та іншими, які розглядали Директорію однобічно, вбачаючи в її діяльності лише сукупність безперервних помилок і провалів. Друга концепція, що отримала подальший розвиток, була сформульована членами та прибічниками Директорії: В.Винниченком, І.Мазепою, М.Шаповалом, А.Андрієвським. Вони у своїх працях представляли Директорію з позицій патріотичного прагнення до відродження незалежної УНР. Це ближче до обєктивності, хоча діяльність Директорії не завжди втілювалася в практику державотворення. До грунтовно досліджених сьогодні питань можна віднести проблему селянсько-повстанського руху в Україні. Цей надзвичайно складний і важливий чинник впливав на різні складові тогочасних подій. Селянсько-повстанський рух позначився на існуванні не лише Директорії, а й інших політичних і воєнних сил. За визнанням генерала А.Денікіна, махновське повстанство завдало чи не вирішального удару білому російському рухові. Могутній повстанський рух селянства - це не бандитизм, як охрестила його більшовицька історіографія, а цілеспрямований соціальний рух, що виріс до потужних збройних формувань. Його дослідники В.Верстюк, В.Волковинський та інші з наукових позицій дали об'єктивну оцінку як повстанському рухові в цілому, так і його отаманам. За їхніми висновками, це був масовий селянський повстанський рух, спрямований проти політики воєнного комунізму, що впроваджувалася радянською владою (Верстюк В.Махновщина.-К.,1992; Волковинський В.Нестор Махно.Легенди і реальність.-К.,1994). Аналіз літератури засвідчує, що навіть зважаючи на значну історіографію з цієї проблеми, узагальнюючого дослідження доби Директорії УНР сьогодні ще не існує.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Українська Народна Республіка за доби Директорії» з дисципліни «Новітня історія України»