Перший у ХХ ст. український уряд під назвою Генеральний Секретаріат був створений 15 червня 1917р. Його очолив В.Винниченко, який взяв на себе також обов'язки Генерального Секретаря внутрішніх справ. Володимир Кирилович Винниченко(1880-1951), народився в с.Веселий Кут Херсонської губернії. Закінчив Єлисаветградську гімназію, вчився на юридичному факультеті Київського університету. Тут став членом революційної української партії, соціал-демократом. У 1902р. опублікував у журналі "Киевская старина" перше оповідання "Краса і сила". Відтоді став писати і заслужив славу талановитого письменника. Кілька разів заарештовувався за революційну діяльність і тікав з тюрми. Перед Першою світовою війною проживав нелегально, переважно у Москві. Після Лютневої революції повернувся в Київ і цілком занурився в політичну діяльність. У склад уряду були обрані: генеральним писарем Павло Христюк, секретарем фінансів - Христофор Барановський, секретарем міжнаціональних справ Сергій Єфремов, секретарем військових справ Симон Петлюра, секретарем земельних справ Борис Мертос, секретарем судових справ Валентин Садовський, секретарем продовольчих справ Микола Стасюк, секретарем народної освіти Іван Стеженко. Правова легалізація національної виконавчої влади означала фактичне запровадження автономії. Незважаючи на загальну фінансову і господарську кризу, викликану війною, Генеральний Секретаріат поступово опановував ситуацію. Тимчасовий уряд, консервативні кола Росії засудили І Універсал Центральної Ради і навіть оголосили його проявом "сепаратизму", "злочином" і "німецькою інтригою". І все ж уряд Росії змушений був шукати угоди з Центральною Радою. Його руки зв'язувала політична криза, яка спалахнула після антиурядових демонстрацій, що відбулися 18 червня у Петрограді та інших містах. Посилив громадське невдоволенння і невдалий червневий наступ на Південно-Західному фронті. За місяць боїв російська армія втратила 150 тис.чоловік і залишила Галичину. В умовах наростання загальної нестабільності Тимчасовий уряд прагнув домовитися з Центральною Радою, домогтися від неї поступок. 29 червня до Києва прибула делегація міністрів Тимчасового уряду у складі І.Церетелі, О.Керенського і М.Терещенка, які після напружених переговорів зобовязалися забезпечити схвалення урядом Генерального Секретаріату як "найвищого крайового органу управління на Україні". Склад Секретаріату мав затверджуватися урядом, а Центральна Рада мала поповнитися представниками національних меншин в Україні, у т.ч. російськими кадетами, меншовиками, есерами. Центральна Рада зобовязувалася відмовитися від самочинного введення автономії і погоджувалася чекати затвердження автономного устрою України Всеросійськими Установчими Зборами. Підсумки компромісу були викладені в документі, що його Центральна Рада отримала як ІІ Універсал. Цей документ датовано 3 липня 1917р. Другий Універсал спричинив нову урядову кризу в Росії. На знак протесту проти поступок українцям троє міністрів кадетів покинули уряд, вони не погоджувалися на визнання навіть обмеженої автономії України. Урядова криза поклала початок загальній липневій політичній кризі в Росії. 4 липня 1917р. під впливом більшовиків у Петрограді відбулася півмільйонна демонстрація, яка стала переростати у збройне повстання проти Тимчасового уряду. Однак урядові вдалося взяти ситуацію під контроль. Під час розгону демонстрації були вбиті та поранені. Почались арешти серед більшовицької партії. Якщо в Росії ІІ Універсал засудили кадети, то в україні проти нього виступили самостійники, які здійснили спробу примусити Центральну Раду проголосити самостійність України. В ніч з 4 на 5 липня вони привели до приміщення Центральної Ради озброєних українських вояків. Об'єднаних в "Другий український полк ім.Павла Полуботка". Керівництво Центральної Ради придушило цей виступ, його організаторів, у тому числі М.Міхновського відправлено на Румунський фронт. Сучасні історики по різному оцінюють цю подію. Одні вважають, що Рада, нейтралізувавши самостійників, ослабила національний рух. Інші доводять, що керівники Центральної Ради в тих умовах діяли вірно.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Утворення Генерального Секретаріату. ІІ Універсал» з дисципліни «Новітня історія України»
