10 червня виконавчий комітет Центральної Ради схвалив текст Універсалу й доручив В.Винниченку оголосити його на військовому з'їзді, який в той день завершував роботу. Стоячи, делегати вислухали документ з урочистою назвою - "Універсал Української Центральної Ради до українського народу, на Україні й поза Україною сущою". Спираючись на волю свого народу, Центральна Рада цим документом оголошувала себе органом, здатним приймати акти конституційного значення - універсали. В І Універсалі проголошувалося: "Хай буде Україна вільною. Не одділяючись, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні Українські Збори (Сейм). Всі закони, що повинні дати той лад у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські Збори". В Універсалі висловлювалася надія на те, що неукраїнські народи, котрі живуть в Україні, разом з українцями будуватимуть автономний устрій, який покінчить з безладдям у краї. Центральна Рада закликала український народ наполегливо боротися за свої права, щоб достойно стати поруч із кожним організованим, державним народом, як рівний з рівним. Універсал справив величезне враження не тільки на учасників з'їзду, але і на суспільство. З місць сотнями почали надходити телеграми з привітаннями Центральній Раді як найвищому державному органу України. Проголосивши Універсал Центральна Рада брала на себе державні функції. Українська громадськість визнала це і почала звертатися до Ради з різноманітними справами. Щоб упоратися з цим, Рада вирішила створити виконавчий орган.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Перший Універсал Центральної Ради» з дисципліни «Новітня історія України»
