КОНСТИТУЦІЙНІ ЗМІНИ В СРСР 1944, розширення прав союзних республік СРСР. Внесення змін до Конституції СРСР 1936 було зроблено з метою декларативного надання союзним республікам СРСР права створювати нац. військ. формування та права самостійно спілкуватися з іноз. д-вами і міжнар. орг-ціями. Ініційоване головою РНК СРСР, ген. секретарем ЦК ВКП(б) Й.Сталіним після зустрічі з президентом США Ф.Рузвельтом, яка відбулася 29 листопада 1943 під час Тегеранської конференції. Президент США інформував тоді Й.Сталіна про стан справ з вирішення питання щодо створення по закінченні Другої світової війни світ. орг-ції, заснованої на принципах Об’єднаних Націй. Виконавчий орган цієї організації мав складатися з представників великих д-в — СРСР, США, Великої Британії, Китаю та кількох представників від груп країн — європ., азіат., південноамер., домініонів Великої Британії. Ф.Рузвельт повідомив, що прем’єр-міністр Великої Британії У.-Л.Черчілль незгодний з таким принципом формування виконавчого органу, тому що він дає можливість Великій Британії мати у виконавчому органі тільки два голоси — власне Великої Британії і одного з домініонів. Через два місяці, 28 січ. 1944, газ. «Правда» опублікувала коротке інформаційне повідомлення про черговий пленум ЦК ВКП(б), який розглянув пропозицію РНК СРСР «Про розширення прав союзних республік у галузі оборони та зовнішніх зносин» і схвалив її винесення на наступну сесію ВР СРСР. «Черговий» пленум ЦК ВКП(б) був першим з початку Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 (і єдиним за всі роки війни). Сесія ВР СРСР почала свою роботу в день скликання пленуму ЦК ВКП(б) і ухвалила 1 лют. по доповіді 1-го заст. голови РНК СРСР, наркома закордонних справ СРСР В.Молотова два закони, що мали конституційне значення: «Про утворення військових формувань Союзних республік та про перетворення у
зв’язку із цим Народного комісаріату оборони із загальносоюзного у союзно-республіканський» і «Про надання Союзним республікам повноважень у галузі зовнішніх зносин та про перетворення у зв’язку із цим Народного комісаріату закордонних справ із загальносоюзного в союзнореспубліканський комісаріат». Сесія затвердила також дві додаткові статті — 18-а і 18-б — Конституції СРСР такого змісту: «Кожна союзна республіка має право вступати в прямі відносини з іноземними державами, укладати з ними угоди та обмінюватися дипломатичними і консульськими представництвами» і «Кожна союзна республіка має свої збройні формування». 4 берез. 1944 у визволеному Києві відбулася 6-та сесія ВР УРСР 1-го скликання. Вона прийняла відповідні до законів СРСР норми, які увійшли до Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки 1937 як статті 15-а і 15-б. Проте зміни в укр. уряді були здійснені раніше — на основі загальносоюзного законодавства: 5 лют. 1944 були опубл. постанова ЦК КП(б)У і указ Президії ВР УРСР про утворення Нар. комісаріату закордонних справ (НКЗС) УРСР. Головою нового відомства був призначений письменник О.Корнійчук, який перед цим уже рік працював у Москві на посаді заст. наркома закордонних справ СРСР у справах слов’ян. країн. На відміну від зовнішньополіт. відомства УРСР, яке створювалося прискореними темпами, ст. 15-б Конституції УРСР про створення власних збройних сил залишилася на папері. 23 лют. 1944 Й.Сталін видав наказ Верховного головнокомандуючого у зв’язку з 26-ю річницею утворення Червоної армії (див. Радянська армія), в якому повідомлялося про утворення в найближчому майбутньому нових військ. формувань у союзних республіках. Проте в Україні ніхто не збирався утворювати нац. армію навіть у форматі батальйону або роти. У берез. 1944 наркомом оборони УРСР був призначений командуючий військами Київського військового округу ген.-лейтенант В.Герасименко, який, однак, продовжував виконувати попередні
посадові функції, оскільки його нова посада була декоративною. У НКЗС СРСР не робили таємниці з того, якими мають бути найближчі наслідки впровадження в дію конституційної реформи. Як повідомляв Держ. департаменту США амер. посол в СРСР А.Гарріман, 30 січ. 1944 один з високопоставлених працівників НКЗС висловив у бесіді з ним думку про те, що за своїм держ. устроєм СРСР незабаром наблизиться до Британської Співдружності. Відповідаючи на запитання, чи можна налагоджувати дипломатичні відносини з союзними республіками, В.Молотов на прийомі в честь брит. посла А.Керра 6 лют. 1944 вказав, що це мають вирішувати уряди союзних республік та іноз. д-в. Однак аналітики в Держ. департаменті США не мали жодних сумнівів із приводу того, яких меж може досягати «розширення прав союзних республік». Керівник східноєвроп. відділу в Держдепартаменті США К.Болен зазначав, що «центральний контроль Москви ніколи не здійснювався через уряд, а тільки через партію, і безумовно, так буде і надалі». А.Гарріман з ним солідаризувався, підкресливши й ту обставину, що в СРСР існує жорстка ієрархічна підпорядкованість установ по партійній лінії. Новопризначений нарком закордонних справ УРСР О.Корнійчук 9 лют. 1944 представив голові РНК УРСР, 1-му секретарю ЦК КП(б)У М.Хрущову проект структури наркомату і записку про осн. напрями його діяльності. У складі НКЗС УРСР О.Корнійчук вважав потрібним утворити відділи за країнами: 1-й (Польща, Чехословаччина, Румунія), 2-й (Велика Британія і США), 3-й (Болгарія, Югославія, Угорщина, Греція, Туреччина), 4-й (Німеччина). Останній відділ мав передусім готувати матеріали для мирної конференції, яка повинна була встановити характер відносин з Німеччиною після її беззастережної капітуляції. Однак у НКЗС УРСР були створені лише допоміжні структурні підрозділи (протокольно-консульський, таємно-шифрувальний, політ.). У лип. 1944 О.Корнійчук був звільнений з посади. Нарко-
мом закордонних справ і одночасно членом політбюро ЦК КП(б)У був призначений Д.Мануїльський. Реальний вихід на міжнар. арену був пов’язаний для України тільки з утворенням Організації Об’єднаних Націй. У серп. 1944 в передмісті Вашингтона (столиця США) Думбартон-Оксі почала працювати міжнар. конференція, на якій розглядалися питання, пов’язані з утворенням ООН. Голова рад. делегації посол СРСР у США А.Громико оприлюднив на ній позицію уряду СРСР про членство в міжнар. орг-ції 16 союзних республік, оскільки всі вони мали статус країн і зробили найбільший внесок у спільні зусилля союзників під час війни. Союзники не підтримали цієї вимоги, а Ф.-Д.Рузвельт після конференції звернувся до Й.Сталіна з посланням, в якому просив не порушувати питання про членство рад. республік в ООН до остаточного створення міжнар. орг-ції. У відповідь Й.Сталін заявив: «Заяві радянської делегації з цього питання я надаю виключно важливого значення. Після відомих конституційних перетворень у нашій країні на початку року уряди союзних республік насторожено стежать за тим, як поставляться союзні держави до гарантованого в радянській Конституції розширення їхніх прав у сфері міжнародних відносин». Разом з тим у цьому ж посланні містилася замаскована поступка: з-поміж ін. республік виділялися дві — Україна і Білорусь, що за кількістю населення і політ. вагою перевищували, як підкреслював Й.Сталін, ряд країн з числа майбутніх ініціаторів утворення ООН. На Кримській конференції 1945 вдалося досягти єдності стосовно права вето для постійних членів Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй. У зв’язку з цим питання про членство всіх союзних республік в ООН втратило для СРСР попередню політ. вагу. Конференція прийняла компромісне рішення про те, що УРСР і Білорус. РСР мають бути членами-засновниками ООН. 26 черв. 1945 СРСР, УРСР і Білорус. РСР були запрошені для підписання Статуту ООН. 24 жовт. цього ж року на конференції в Сан-
77 КОНСТИТУЦІЙНІ
78 КОНСТИТУЦІЙНІ
Франциско (США) Статут ООН був ратифікований. Літ.: Нариси з історії дипломатії України. К., 2001; Політична історія України. ХХ століття, т. 4. К., 2003; Литвин В. Україна в Другій світовій війні (1939—1945). К., 2004. С.В. Кульчицький.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОНСТИТУЦІЙНІ ЗМІНИ В СРСР 1944» з дисципліни «Нарис історії України»
