КОНСТИТУЦІЇ ДРУГОЇ РЕЧІПОСПОЛИТОЇ ПОЛЬСЬКОЇ 1921 ТА 1935
Перша Конституція була ухвалена установчим сеймом 17 берез. 1921. Підготовча робота над нею тривала з 1919; Конституційну комісію очолював В.Сейда. Зразком слугувала конституція Франц. Республіки. Осн. Закон складався із 7-ми розділів і 12-ти статей. Народ проголошувався носієм найвищої влади. Законодавча влада була представлена двопалатним парламентом — Національними зборами, які складалися з сейму та сенату. Депутати обиралися
Перша Конституція Другої Речіпосполитої Польської. «Konstytucja 17 marca 1921 r.» Варшава, 1921. Обкладинка.
Речіпосполитої Польс. 1921 належала до найдемократичніших у Європі, її прийняття закінчило процес держ. розбудови Другої Польс. Республіки. Конституція 1921 діяла до прийняття нової конституції в квіт. 1935. Але на практиці небагато з її демократ. положень було втілено в життя. Натхненник Конституції 1921 Ю.Пілсудський 1923 відійшов з усіх політ. посад, влада фактично опинилася в руках правих націоналістичних сил. З поверненням Ю.Пілсудського до влади у трав. 1926 країна не стала більш демократичною. Сейм 6 серп. 1926 вніс до Конституції зміни та доповнення, якими зміцнювалася влада президента, підвищувалася роль уряду, зменшувалися повноваження сейму. Демократ. засади Конституції 1921 не завадили силовому усуненню політ. опонентів, ув’язненню їх у Брестській фортеці, виникненню концтаборів для політ. в’язнів — таких, як Береза Картузька. Щодо нац. меншин, які становили 40 % нас. країни, — то їхні права, визначені Конституцією 1921, також постійно порушувалися, напр., провадилася репресивна політика пацифікації укр. нас. Галичини 1930. В.Кубійович охарактеризував польс. нац. політику 1920-х рр. як політику «ослаблювання й денаціоналізації українців». Унаслідок її провадження розвинувся укр. націоналістичний рух (Українська військова організація, Організація українських націоналістів; див. також Націоналізм) та постійно загострювався українсько-польс. внутр. конфлікт. Зміна Конституції була пов’язана зі зміною розкладу політ. сил у країні з метою збереження та посилення влади блоку ББСУ (польс. — ВBWR; Безпарт. блок співпраці з урядом) пропілсудського спрямування. Конституційну комісію очолювали В.Славек і С.Цар — політики, наближені до Ю.Пілсудського (конституція готувалася під нього як президента, але 12 трав. 1935 він пішов з життя). 23 квіт. 1935 після прийняття сеймом Конституцію підписав президент І.Мосьцицький.
Друга Конституція Другої Речіпосполитої Польс. відкидала ліберально-демократ. лад, замінювала його на авторитарний (див. Авторитарні режими), встановлювала президентську форму правління. Главою д-ви ставав президент, який наділявся великими повноваженнями, у т. ч. законодавчими, і відповідав тільки «перед Богом та історією», мав право розпуску сейму й сенату, призначав прем’єра і міністрів, підзвітними йому ставали уряд, сейм, сенат, збройні сили, суди, органи контролю. Пропорційна система виборів замінялася мажоритарною. Президент обирався на спец. Зборах виборців строком на 7 років тільки з двох кандидатів, висунутих 50 депутатами сейму, 25 депутатами сенату та 5 найвищими посадовцями країни. Третина депутатів сенату призначалася президентом. Змінюватися Конституція могла тільки за згодою президента. Сейм приймав закони, які набували чинності після підписання їх президентом. Підвищувалася роль сенату. Статті Конституції 1921, що стосувалися демократ. свобод, переходили до Конституції 1935, але громадян. права обмежувалися, обов’язком громадян ставало бути лояльними до д-ви та діяти для «загального добра». Статті 109 і 110 Конституції 1921 щодо захисту прав нац. меншин перейшли в повному обсязі до Конституції 1935. Наприкінці трав. 1935 під впливом репресій та голодомору в Рад. Україні (див. Голодомор 1932—1933 років в УСРР) правлячі пропілсудські еліти уклали з представниками Українського національно-демократичного об’єднання усну угоду про нормалізацію укр.-польс. взаємин. Унаслідок домовленостей у парламентських виборах 1935 взяло участь 50 % укр. нас. Польщі, укр. депутати отримали 14 мандатів у сеймі і 4 в сенаті, але укр. питання до початку Другої світової війни вирішене не було. Що ж стосується єврейс. нас. Другої Речіпосполитої Польс., то загострення польсько-еврейс. внутр. конфлікту, розгул антисемітизму призвели до масового виїзду 160 тис. осіб єврейс. національності 1937 до Палестини.
Нова Конституція Другої Речіпосполитої Польс. віддзеркалювала заг. зміни в європ. країнах 2-ї пол. 1930-х рр., тобто перехід до тоталітарних режимів (див. Тоталітаризм) у ряді країн Європи. Літ.: Konstytucja 17 marca 1921 r. Warszawa, 1921; Odbudowa paЅstwowoСci polskiej. Najwaуniejsze dokumenty 1912 — stycieЅ 1924. Warszawa—Krak\w, 1924; Konstytucja Rzeczypospolitej Polskiej. Ustawa Konstytucyjna z dnia 23 kwietnia 1935 roku. Warszawa, 1935; Pob\g-Malinowski W. Najnowsza historia polityczna Polski, t. 2. Londуn, 1967; Encyklopedia historii Drugiej Rzeczypospolitej. Warszawa, 1999; Wielka historia Polski 1918—1939, t. 9. Krak\w, 2000; Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі. Львів, 2002. Т.І. Зарецька.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОНСТИТУЦІЇ ДРУГОЇ РЕЧІПОСПОЛИТОЇ ПОЛЬСЬКОЇ 1921 ТА 1935» з дисципліни «Нарис історії України»
