КОНСТАНТИН II (р. н. невід. — п. 1177) — митрополит Київський (від 1167 до, імовірно, 1170), грек за походженням. На Різдво 1168, яке припало на сере-
Будинок Київської духовної консисторії по вул. Володимирській, 24. Фото 2008.
40 КОНСТАНТИН
Ісус Христос увінчує імператора Константина VII. Слонова кістка, різьба. Константинополь, бл. 945. Оригінал зберігається у Музеї образотворчого мистецтва ім. О. Пушкіна, Москва, РФ.
ду, К. II піддав єпітимії (заборонив вести службу) ігумена Києво-Печерського монастиря (нині Києво-Печерська лавра) Полікарпа, який мав власне тлумачення з приводу правил дотримання посту в середу та п’ятницю на Господні свята (щоб відомстити йому, монастирське літописання проголосило погром Києва, вчинений 1169 коаліцією рус. князів на чолі з владимирським і суздальським кн. Андрієм Боголюбським, карою за митрополичу «неправду»). Ще суворіше К. II покарав ростово-суздальського єпископа Феодора (Феодорця), який намагався заснувати в Пн.-Сх. Русі в м. Владимир на Клязьмі (нині м. Владимир, РФ) окрему від Києва митрополію: йому відрубали праву руку та осліпили. Вважається, що через безкомпромісний характер К. II патріарх відкликав його з Русі. Літ.: Соколов П. Русский архиерей из Византии и право его назначения до начала XV в. К., 1913; Щапов Я.Н. Государство и Церьковь в Древней Руси X—XIII вв. М., 1989. А.Г. Плахонін.
гол. джерелом про посольство вел. кн. київ. Ольги до Константинополя та її зустрічі з К. VII (імовірно — 946), другий (ств. 948—52) висвітлює, крім ін., історію Київської Русі 1-ї пол. 10 ст., її міжнар. відносини. У цій праці К. VII описує порядок збирання данини на Русі (полюддя), її збут у Візантії, буд-во й плавання рус. однодеревок («моноксилів») Дніпром і Чорним м. У зб. настанов і порад із зовн. політики «Про управління імперією» намальована широка картина істор. географії Сх. й Центр. Європи, описуються слов’ян. племена й міста. К. VII приписується також «Життєпис імператора Василія», що оповідає про його діда — імп. Василія I, згадується в ньому й про обставини хрещення Русі за київ. кн. Аскольда. Тв.: De ceremoniis aulae byzantinae. Bonnae, 1829; De administrando imperio. Budapest, 1949; Об управлении империей: Текст, перевод, комментарий. М., 1989. М.Ф. Котляр.
Константин IX Мономах. Деталь мозаїки з собору св. Софії у м. Константинополь (з 1453 — м. Стамбул).
Монета «номізма» візантійських імператорів Константина VII і Романа II (945—959). Золото.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОНСТАНТИН II» з дисципліни «Нарис історії України»
