КОНДЗЕЛЕВИЧ Йов (світське ім’я — Іван; 1667 — бл. 1740) — живописець, ієромонах (з 1693). Н. в м. Жовква. Мистецьку освіту, як вважають, здобув у живописця Г.Семигиновського в Жовкві, де провів свої дитячі та юнацькі роки, а також у Києві й, можливо, за кордоном. Жив у Білостоцькому монастирі й у Луцьку. Був провідним діячем Луцького братства та, імовірно, викладав у Луцькій братській школі. Серед найраніших відомих творів К. — ікони шести апостолів та «Успіння Богородиці» для іконостаса Білостоцького монастиря. 1695 виконав кіот для Загоровського монастиря Різдва Богородиці. 1698—1705 на чолі групи іконописців працював над п’ятиярусним іконостасом (1785 проданий до м. Богородчани, тому й назва-
Йов (Кондзелевич). Ікона Апостола. З іконостаса Білостоцького Хрестовоздвиженського монастиря.
Йов (Кондзелевич). Ікона «Успіння». З Білостоцького Хрестовоздвиженського монастиря.
18 КОНДОГУРІ
типу Волин. обл.), т. зв. Вощатинського іконостаса для Загоровського монастиря Різдва Богородиці (1722), виконав «Розп’яття» для Черчицької церкви поблизу Луцька (1737). В іконах К. присутні архіт. та побутово-жанрові мотиви, а бібл. та євангельські персонажі наділені портретними рисами конкретних людей. Живопис Богородчанського іконостаса Манявського скиту, виконаний під кер-вом К., належить до найвищих досягнень давнього укр. мист-ва. Твори К. зберігаються у Львів. музеї укр. мист-ва, Луцькому краєзнавчому музеї. Літ.: Пещанський В.П. Богородчанський іконостас. В кн.: Скит Манявський і Богородчанський іконостас. Жовква, 1926; Батіг М.І. Йов Кондзелевич і Богородчанський іконостас. Львів, 1957; Возницький Б. Творчість українського художника Іова Кондзелевича. В кн.: Возницький Б. та ін. Львівська картинна галерея. Львів, 1967; Жолтовський П.М. Український живопис XVII—XVIII ст. К., 1978; Сидор О.Ф. Міські краєвиди й інтер’єри у творах Йова Кондзелевича. В кн.: Українське мистецтво у міжнародних зв’язках. К., 1983; Його ж. Художня спадщина Йова Кондзелевича. «Образотворче мистецтво», 1985, № 5; Історія української культури, т. 3. К., 2003. Н.Г. Ковпаненко.
І.М. Кондогурі.
Р.С. Кондратенко.
на Малаховому кургані. 23 (11) жовт. цього ж року зазнав важкого поранення у скроню, контузії в голову та лівий бік. Наприкінці 1854 затверджений кавалером ордена св. Георгія 4-го класу. 1857, командуючи ґвинтовим канонерським човном, чатував брандвахтенним постом на бердянському рейді в Азовському м. Од 11 листоп. (30 жовт.) виконував обов’язки ялтинського градоначальника, 1861 нагороджений орденом св. Станіслава 3-го ст. 1862 у статусі капітана 2-го рангу направлений до штурманської роти, потім прикомандирований до мор. корпусу, 10 листопада (29 жовтня) того ж року — до 1-го флотського зведеного чорномор. екіпажу. Тривалий час лікувався. 8 січ. 1866 (27 груд. 1865) призначений будівничим Миколаїв. мор. госпіталю. 1866 підвищений до капітана 1-го рангу. 1867 удостоєний ордена св. Станіслава 2-го ст., 1870 — ордена св. Анни 2-го класу. 27 (15) червня 1871 зарахований до складу чорномор. екіпажу. 1873 увільнений зі служби у званні контр-адмірала. П. у Санкт-Петербурзі. Літ.: Общий морской список, ч. 10. СПб., 1898; Ляшук П.М. Дворяне Таврической губернии — Георгиевские кавалеры первой обороны Севастополя. «Известия Крымского республиканского краеведческого музея», 1995, № 12; Доценко В.Д. Словарь биографический морской. СПб., 2001; Строгонов А.А. Севастополь в лицах за 150 лет (1770—1920). Севастополь, 2003. П.Г. Усенко.
рував обороною фортеці й успішно відбив 4 наступи япон. військ. Загинув разом з ін. офіцерами в казематі форту № 2, куди влучила япон. бомба. Через 20 днів по його загибелі — 22 груд. 1904 — гарнізон Порт-Артура капітулював. Родина К. переїхала в Україну. Його син штабс-капітан М.Кондратенко загинув у роки Першої світової війни в боях під Тернополем. Літ.: Миткович В., Дубенский Д. Роман Исидорович Кондратенко. СПб., 1908; Куличкин С. Кондратенко. М., 1989. В.М. Волковинський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОНДЗЕЛЕВИЧ» з дисципліни «Нарис історії України»
