КОНДАКАРИ — староукр. рукописи кондаків (див. Кондак та ікос) 11—14 ст. Усі розспівні тексти в них помічені особливими нотними знаками — кондакарним знам’ям, деякі елементи якого досить подібні до знаків грец. нотописів (невм), однак не тотожні їм. У 14 ст. кондакарне знам’я вийшло з ужитку й було забуте. На сьогод-
ні воно ще не розшифроване. Найстарший К. — «Благовіщенський» — датується 11—12 ст. і є найстарішою староукр. нотною книгою. П.В. Голобуцький, Т.А. Карадобрій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОНДАКАРИ» з дисципліни «Нарис історії України»
