У березні 1848 р. на Буковину дихнуло новим вітром Весни Народів. Революційні рухи відбулися у Чернівцях та іншігх містах, де створено навіть "національну гвардію", до якої входили міщани, ремісники, а також студенти духовної семінарії та гімназії. Але селянський рух організаційно майже не був зв'язаний з подіями, що відбувалися в містах, які становили чужонародні острови поміж українськими селами. Більшу активність виявили українці в часі виборів до віденського парламенту, бо для українців Буковини ті вибори були свого роду плебісцитом. І, незважаючи на різні махінації державної румунської адміністрації, вони вибрали, на всіх призначених для Буковини вісім послів, п'ять українців, двох румунів та одного німця. Одним із тих п'яти послів українців був Лукіян Кобилиця, провідник "Гуцульського бунту" взимку 1842—1843 р. і 1847 р. Два румунські посли були обрані у південно-буковинських округах, Ра-дівецькій та Гурагуморській. Ті вибори заперечили румунські твердження, ніби Буковина є компактним румунським краєм1. Хоча буковинські посли-українці були майже неписьменні селяни, але в парламенті вони діяли спільно з послами-українцями з Галичини. І коли Головна Руська Рада висунула домагання, щоб території, заселені русинами, тобто українцями, виділити в окремий Коронний Край, буковинські посли підтримали цю пропозицію й домагалися, щоб Буковина ввійшла до того коронного краю.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Революція 1848 р.» з дисципліни «Нарис історії України»
