У ніч на 30 квітня 1918 р. під контроль гетьмана перейшли всі найважливіші урядові інституції. Тоді ж П.Скоропадський підписав “Грамоту до всього українського народу”. Нею ліквідовувалася Центральна Рада, її уряд, земельні комітети. УНР перейменовувалася на “Українську державу”. В “Грамоті” було зазначено необхідність побудови нової за формою української держави, яка встановить стабільний політичний лад на засадах приватної власності і зуміє забезпечити національне відродження. Уся законодавча й виконавча влада до скликання Сейму мала належати Гетьманові. Прерогативи його влади були розписані в “Законі про тимчасовий державний устрій України”. Гетьман призначав Отамана (Голову) Ради міністрів, затверджував і скасовував склад уряду, виступав найвищою посадовою особою у зовнішньополітичних справах, верховним воєначальником. Він мав право оголошувати амністію, а також воєнний чи особливий стан. Це свідчило, що на зміну демократичній формі управління прийшла авторитарна. Гетьману вдалося сформувати дієздатний Кабінет міністрів на чолі з Федором Лизогубом; міністром закордонних справ став Д.Дорошенко, освіти та мистецтва – М.Василенко, юстиції –М.Чубинський. Було стабілізовано економічне життя на основі приватної власності; налагоджено фінансову систему; створено державний бюджет; розв’язано проблему залізничного транспорту. У грошовий обіг запроваджено гривню та засновано низку українських банків. Посилено дисципліну на виробництві, скасовано 8-годинний робочий день. Для вирішення земельного питання створено Вищу земельну комісію. Розгорнулося військове будівництво. Було сформовано 60-тисячну регулярну армію з Генеральним штабом, офіцерським корпусом і навчальними закладами. Найбоєздатнішими стали окрема Запорізька і Сердюцька дивізії, полк Січових Стрільців, дивізія сірожупанників, також продовжувалася організація загонів Вільного козацтва. Було реорганізовано і зміцнено військовий флот. Проводилася активна зовнішньополітична діяльність: із 12 країнами встановлено дипломатичні відносини; розв’язувалося питання Криму; відбувалася демаркація українсько-російського кордону тощо. Уряд П.Скоропадського розширив міжнародні контакти з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Швейцарією, Туреччиною, Польщею, скандинавськими країнами, Францією, Англією, Росією. Значних успіхів було досягнуто у сфері культури та освіти: функціонувало понад 150 українських шкіл; створено українські університети у Києві і Кам’янець-Подільському (ректором останнього став І.Огієнко); відкрито Державний український архів, Національну галерею мистецтв, Український історичний музей, театр драми й опери та ін. 14 листопада відбулася урочиста церемонія відкриття Української академії наук, президентом якої став В.Вернадський. Було також проголошено закон про Українську автокефальну православну церкву. Водночас розпочався наступ на революційну демократію, а консервативна аграрна реформа була зорієнтована на великих землевласників і буржуазію. Це відштовхнуло від влади селян, національну інтелігенцію, робітників, які розпочали активну боротьбу як проти німців, так і проти П.Скоропадського. В опозиції до гетьмана виступили дві основні сили: більшовики під прапором відновлення Рад та національна демократія, головним чином соціалістичного спрямування, яка прагнула відродження УНР. Терористичну діяльність розгорнули ліві есери. Від їх рук в Україні загинув німецький фельдмаршал Ейхгорн. Повстанські загони очолювали представники різних політичних сил: у Київській губернії – лівий есер М.Шинкар, у Чернігівській – більшовик М.Кропив’янський, у Катеринославській, в районі Гуляй-Поля – анархіст “батько” Махно. У складних внутрішньо – і зовнішньополітичних обставинах гетьман 14 листопада 1918 р. опублікував Грамоту про федерацію України з небільшовицькою Росією. Для виконання цього завдання було створено уряд проросійської орієнтації. Подібні дії ще більше загострили ситуацію в Україні і привели до краху Гетьманщини у грудні 1918 р.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Українська держава П.Скоропадського» з дисципліни «Історія України»
