Боротьба за територіальний перерозподіл світу привела до Першої світової війни (1914-1918 рр.) за участю 38 країн. У цей період 10 млн. людей було вбито, 20 млн. поранено. Українські землі стали об'єктом експансії з боку країн обох воюючих блоків, насамперед, Австро-Угорщини, Німеччини та Росії. До російської армії було мобілізовано 3,5 млн. українців, до австро-угорської - 250 тис. Українці вбивали один одного за інтереси чужих імперій. Територія України перетворилася в арену масштабних воєнних дій з усіма негативними руйнівними наслідками. З початком війни українські політики утворили у Львові Головну Українську Раду – міжпартійний блок із метою підтримки Австро-Угорщини у її боротьбі з Росією. Декларацією Ради 1915 р. передбачалось створення самостійної Української держави на території Російської імперії, а із земель у складі Австро-Угорщини планувалось утворити автономну область. Рада сформувала легіон Українських січових стрільців (2,5 тис.), який взяв активну участь у воєнних діях в районі Стрия, на перевалах Карпат, на Поділлі, прославився у боях із російською армією (гора Маківка, Лисоня, Бережани та ін.). Одночасно із створенням Головної Української Ради група емігрантів із східних земель (Д.Донцов, В.Дорошенко, М.Меленевський та ін.) заснували у Львові у 1914 р. Союз визволення України (СВУ), який ставив за мету створення української держави з конституційним монархом – гетьманом. СВУ вважав доцільним співробітництво з Німеччиною й Австро-Угорщиною для досягнення цієї мети. На Наддніпрянщині члени ТУП закликали українців на захист Російської держави. Члени українських соціал-демократів на чолі з В.Винниченком засудили війну під гаслами “Геть війну! Хай живе автономія України!”. Москвофіли західноукраїнських земель утворили з початком війни у Києві “Карпато-русский освободительный комитет”, який закликав галичан зустрічати російську армію як визволительку. У серпні-вересні 1914 р. російська армія провела велику наступальну операцію у Галичині та у Карпатах. У Галицькій битві брали участь бл. 1,5 млн осіб. Росія захопила Львів та Чернівці, було створене Галицько-Буковинське генерал-губернаторство на чолі з графом О.Бобринським. Продовжуючи "справу Івана Калити" з цього об'єднання російських земель, нова адміністрація закривала українські "Просвіти", установи, школи і т. п. Проводилися арешти, репресії і виселення. З Галичини було виселено 12 тис. австрофілів та неблагонадійних, у т. ч. митрополита УГКЦ А.Шептицького і професора М.Грушевського. 200 уніатських громад було перетворено на православні парафії. У 1915 р. на Східному фронті розпочали наступ німецько-австрійські війська. Союзники витіснили росіян з території Польщі, Східної Галичини, Північної Буковини, Західної Волині. У запеклих боях у Карпатах (гора Маківка та ін.) брали участь січові стрільці, які зазнали великих втрат. У травні-вересні 1916 р. російські війська під командуванням генерала О.Брусилова здійснили прорив на Галицькому фронті та знову захопили Прикарпаття. Чимало січових стрільців потрапили до російського полону. В цілому Перша світова війна принесла важкі випробування українському народу. Внаслідок загострення політичної та економічної кризи, соціального невдоволення усіх верств населення створювалися передумови краху обох імперій, у складі яких знаходилися українські етнічні землі. У Російській імперії демократична революція відбулася у лютому 1917 р., а в Австро-Угорщині - восени 1918 р.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Перша світова війна і Україна» з дисципліни «Історія України»
