У країні склалася реальна багатопартійність, яка тради ційно поділяється на три напрямки: ліві партії, центристські та праві. Ліві партії проголошують своєю метою соціалізм чи суспільство, де буде забезпечено соціальну рівність громадян, домінуватиме державна власність на засоби виробництва. До неї належать Комуністична партія України, Соціалістична партія України, Прогресивна соціалістична партія,України. Центристські партії притримуються поміркованих політичних позицій, виступають за розвиток ринкових відносин, розвиток приватної власності в поєднанні з необхідністю соціального захисту населення. До них належать Соціал-демок-■ ратична партія України (об'єднана), Партія Зелених, Народно-демократична партія України. Праві партії виступають за ринкові реформи, пріоритет приватної власності, захищають ліберальні цінності. До них належать Народний рух України, Українська Республіканська партія, Конгрес Українських Націоналістів. У 1992-1994 pp. політична ситуація в країні була досить гострою. Погіршувалося соціально-економічне становище, калейдоскопічно змінювалися прем'єр-міністри, йшла боротьба за владу між президентом Л. М. Кравчуком та Верховною Радою, яка заперечувала проти передання виконавчої влади від рад до президентської структури. За 1992-1994 pp. Верховна Рада прийняла близько 450 законів, але більшість з них не спрацювала. Суперники обвинувачували один одного в погіршенні соціально-економічного становища. У цій ситуації президент і Верховна Рада вирішили достроково припинити повноваження й провести нові вибори.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Формування багатопартійності» з дисципліни «Історія України»
