Розвиток західних областей республіки в повоєнні роки відзначався певними особливостями. Ішла гостра політична боротьба: радянська влада намагалася ліквідувати націоналістичне підпілля в особі УПА (боротьба йшла до 1950 р.), греко-католицьку цер- кву (офіційно «возз'єднана» з православною в 1946 p.). Можна виділити 2 етапи збройної боротьби ОУН і УПА: 1) 1944-1946 p.; 2) 1947-1950 р. На першому етапі характерним було прагнення УПА утримувати під своїм контролем великі території, вести бої значними силами з застосуванням мінометів і артилерії. Але у важких боях 1944-1946 р. УПА втратила до половини особового складу. На другому етапі тактику було змінено. Були створені невеликі загони (10-50 чол.), що вели боротьбу партизанськими методами. Основними тактичними
320
Модуль 3. Новітня історія України
прийомами УПА були: несподівані напади на супротивника, як правило із засідки; знищення комунікацій; диверсії; напади на адміністративні центри; замахи на представників партійно-радянського апарату; пропаганда ідей ОУН за допомогою листівок й іншої друкарської продукції. Загони УПА тією чи іншою мірою контролювали територію площею до 150 тис. км2. Суттєвою втратою для УПА стала загибель її головнокомандуючого Р. Шухевича 5 березня 1950 р. Його змінив В. Коваль (Крук), якого у 1954 р. було схоплено органами держбезпеки. До 10 тис. повстанців під керівництвом М. Лебедя в 1947-1948 р. прорвалися з боями через територію Чехословаччини в Західну Німеччину. З 1946 по 1949 pp. на Західній Україні бандерівське підпілля провело 3190 збройних акцій, в результаті яких було вбито ЗО тис. партійно-радянських працівників, прибічників радянської влади, загинуло 22 тис. військовослужбовців радянської армії. Для боротьби з націоналістичним підпіллям влада використовувала масові депортації: до Сибіру виселили 203 тис. осіб. Політична ситуація загострювалась українсько-польським розбратом, жертвами якого стали 40 тис. поляків і стільки ж українців. Крім цього, проводилася політика колективізації (до 1951 р. було колективізовано 1,5 млн селянських господарств Західної України й створено 7 тис. колгоспів). Одночасно проводилась й індустріалізація, що мало позитивні наслідки. За 1945-1951 pp. промислове виробництво в Західній Україні збільшилося на 230 %. Розширились можливості для здобуття освіти: у 1950 р. в 24 вузах Західної України навчалось 33 тис. студентів. Проте цей процес супроводжувався русифікацією.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Становище на Західній Україні» з дисципліни «Історія України»
