СТАНОВИЩЕ НА ОКУПОВАНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ТЕРИТОРІЇ. РУХ ОПОРУ. ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ
На окупованих українських землях фашисти встановили жорстокий окупаційний режим. Територію Украї- ни було розчленовано: Північну Буковину, Із- маїльщину та землі між Південним Бугом та Дністром з центром в Одесі, названі Трансністрією, Гітлер віддав Румунії; західні області («дистрикт Галичина») — Львівська, Дрогобицька, Станіславська, Тернопільська -* були передані до польського генерал-губернаторства. 12 центральних областей республіки стали рейхскомісаріатом «Україна» на чолі з Е-Кохом. Східні українські землі перебували під владою військового командування. У перспективі Україна повинна була стати арійською імперією — «Остготією». 65 % населення передбача- 314
Модуль 3. Новітня історія України лося депортувати в Сибір. Українська нація оголошувалася не- повноцінною. На всі найважливіші адміністративні та госпо- дарські пости аж до повітового рівня призначалися німці. Створювалося цивільне управління — міські управи на чолі з бургомістрами, волосні управи на чолі з старшинами. Україн- цям дозволялося обіймати найнижчі посади, такі як сільський староста, бургомістр містечка, поліцай, які вербувалися пере- важно з карних злочинців. Найбільші промислові підприємства оголошувалися влас- ністю Німеччини й були поділені між німецькими економіч- ними магнатами. Колгоспи та радгоспи перетворювалися в «общинні господарства» з кріпацьким режимом. На селян- ські двори накладалися 12 різних видів податків. Під загро- зою суворої кари запроваджувались обов'язкова трудо- ва повинність. Результатом такої експлуатації було те, що 85 % усього постачання Німеччини продуктами з окупованих радянських територій вивозилося з України. Терор став державною політикою фашистів в Україні. Гітлер говорив, що слов'яни не повинні знати більше, ніж значення дорожніх ■ знаків, а географія для них обмежується фразою «столиця рейху — Берлін». Українську молодь примусово вивозили на роботу до Німеччини. За 1942-1944 pp. у німецьке рабство було забрано 2,4 млн українців. Десятки тисяч з них загинули. Цілеспрямовано здійснювався геноцид. Планувалося щорічно знищувати 10 млн. неарійців, у першу чергу євреїв. Жертвами масових розстрілів у Києві стали 195 тис. осіб, у Рівному — 99 тис. В Україні було створено 50 гетто й 180 великих концтаборів. У ході війни проводилася політика колонізації українських земель, заселення їх німцями. У 1942 р. в 486 українських селах проживало 45 тис. німецьких колоністів. Було розроблено план заселення німцями території СРСР, у тому числі й України до 2001 року, де передбачалося поселити 90 млн. німців. Для покращення постачання німецького населення в рейх було вивезено 3,8 млн голів великої рогатої худоби, 4,4 млн сви-
ней, 5,4 млн овець і кіз, 3 млн. коней. Вивозився навіть українських чорнозем, 1 млн фруктових дерев. З музеїв України забрали 40 тис. експонатів. На українській землі окупанти знищили 5 млн 264 тис. мирних громадян (у тому числі 2,4 млн. євреїв, більше 200 тис. циган, 1,8 млн військовополонених). Населення Харкова скоротилося з 833 тис. осіб до 273 тис. Війна забрала життя більше 8 млн громадян України.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТАНОВИЩЕ НА ОКУПОВАНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ТЕРИТОРІЇ. РУХ ОПОРУ. ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ» з дисципліни «Історія України»
