Становище українців на Закарпатті у складі Чехо-словаччини
Дещо кращим, ніж у Румунії та Польщі, було становище українців у Чехо-Словаччині. Закарпаття в Чехословацькій державі мало статус окремого краю і називалося Підкарпатська Русь (згодом Підкарпатський край). Край займав 9 % площі Чехо-Словаччини, а його населення — 5 % населення країни. У 20-ті pp. тут було проведено аграрну реформу: 2/3 земель отримали чеські військові колоністи, 29 тис. га було розподілено між 32 тис. господарств. Зарплата робітників була в 1,5-2 рази меншою, ніж у центрі країни. Певні успіхи були в сфері освіти. Наприкінці 30-х pp. у Закарпатті існувало 483 початкові школи, у містах — 21 чотирирічна. Проте через відсутність вищих навчальних закладів українська культура не могла самодостатньо розвиватися. Суспільно-політичні течії в Закарпатті мали значне національне забарвлення й відрізнялися своєю зовнішньополітичною орієнтацією: 1) русофіли («общество Духновича») вважали русинів частиною єдиного російського народу; 2) «мад'ярони» доводили, що картіатороси — це окрема національність і прагнули приєднати край до Угорщини; 3) народовці (українофіли) на чолі з Августином Волошиним пропагували ідею єдності закарпатських українців з усім українським народом, вели боротьбу з русофілами й «мад'яронами», вимагали автономії Закарпаття; 4) комуністи, які входили до легальної Компартії Че-хословаччини, визнавали українську ідентичність Закарпаття, підтримували ідею приєднання до УСРР.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Становище українців на Закарпатті у складі Чехо-словаччини» з дисципліни «Історія України»
