Розвиток промисловості, необхідність впровадження й використання нової техніки та технології сприяли розвитку освіти й культури. Велике значення мала поява різних організацій, які займалися культурно-освітньою діяльністю, відчутним став вплив національно-визвольного руху, помітно зростала національна самосвідомість народу. Суттєві зрушення відбувалися в системі освіти. У 1803 р. були прийняті «Попередні правила народної ос-І віти, за якими вводилися 4 типи шкіл: парафіяльні, повітові, гімназії, університети. Парафіяльні школи створювались при церковних парафіях, давали початкову освіту за півроку-рік. Повітові школи з 1828 р. були трикласними — завершальними в початковій освіті. Середню освіту давали гімназії з 7-річним навчанням. Тут вивчали французьку, німецьку, грецьку, латинську мови, історію, географію, Закон Божий. В основному навчалися діти дворян. У середині XIX ст. на Східній Україні було 19 гімназій, а в кінці століття — 12.9. Доньки дворян здобували середню освіту в інститутах шляхетних дівчат, які діяли в Києві, Харкові, Одесі, Полтаві, Керчі. Проміжне місце між гімназіями й університетами посідали ліцеї: Рішельєвський (Одеса), Кременецький (Волинь), Ніжинський.
Модуль 2. Нова історія України
У 1805 р. було засновано з ініціативи В. Н. Каразіна Хар-ківський університет з чотирьох факультетів, де навчалось усього 65 студентів. 1834 р. відкрився Київський університет, а 1865 р. — Новоросійський (в Одесі). Кількість студентів у них збільшилася до 4 тис. Крім цього, діяло ще 6 інститутів. У 1875 р. відкрився університет у Чернівцях. Але кількість неграмотних у Галичині була значною — 66 %. Наука Розвивалася наука. Вагомих успіхів досягай: у галузі молекулярної фізики — М. Я. Авенаріус; математики — В. Я. Єрмаков, геології — К. М. Феофілактов, етнографії, мовознавства, біології — М. О. Бекетов, механіки — О. М. Ляпунов (Харківський університет); ґрунтознавства й фізичної географії — В. В. Докучаев, ім'ям якого названо Харківський аграрний університет; мікробіології — /. /. Мечников (Новоросійський університет). Видатним вченим у галузі електромеханіки був І. Пулюй. Він сконструював трубку для Х-променів, чим потім скористався німецький учений Рентген, і промені були названі його ім'ям. У філософії домінував ідеалізм (Я. Юркевин, М. Грот). В економічній науці виділялись три напрямки: дворянсько-буржуазний (М. X. Буте, Г. М. Цехеновецький), народницький (О. С. Постников), марксистський (М. /. Зібер). Суттєві зрушення відбулися в історичній науці. Серед істориків дворянського напряму виділялися Д. М. Бантиш-Ка-менський, М. А. Маркевич; буржуазно-ліберального — М. І. Костомаров, О. М. Лазаревський, творцем «документальної школи» став В. Б. Антонович. Народницький напрям репрезентувала О. Я. Єфименко — перша жінка — доктор історичних наук. Ґрунтовні дослідження з історії Запорозького козацтва написав Д. І Яворницький. Розвиток юридичних наук пов'язаний з іменами М. Ф. Владимирського-Буданова (історія українського, литовського, польського права), О. Ф. Кістяківського (кримінальне право, історія українського права), В. А. Незабитков-ського (міжнародне право).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТАН І РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ В XIX СТ.» з дисципліни «Історія України»
