Найвпливовішою течією в суспільно-політичному русі 70-х pp. були народники — рух різночинної ін телігенції, ідеологія селянської демократії. У на Народники родництві виділилися дві течії — революційна й ліберальна. За тактикою революційна течія розділялася на пропагандистський (ідеолог П. Лавров), бунтарський (М. Бакунін), змовницький (П. Ткачов) напрями. Народники вважали головною революційною силою селянство; капіталізм оцінювали лише негатив- 165
166
Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ но, вірили, що в Росії — особливий шлях, і вона обмине капіталізм. Вони сподівалися, що селянська община стане осередком соціалізму, перебільшували роль ідей та окремих осіб у політиці. Перші народницькі гуртки виникли в Україні в 1873 р. в Одесі й Києві. У 1874 р. народники застосували тактику «ходіння в народ» — переодягнувшись у простий одяг під виглядом учителів, фельдшерів, шевців тощо, вони йшли в села, вели пропаганду соціалізму, агітували за революцію. Але цей похід зазнав поразки. Близько 1 тис. чол. було заарештовано. 1876 р. у Петербурзі створюється нова організація, яка з 1878 р. дістала назву «Земля і воля*, яка поставила завдання політичної боротьби проти самодержавства. Оскільки нарадни-ки вважали, що останнє не має опори в суспільстві, то його можна повалити за допомогою терору. У 1879 р. «Земля і воля» розділяється на дві організації: «Народну волю* і «Чорний переділ». Народники з України відігравали провідну роль як у «Народній волі» (Желябов, Фроленко, Кибальчич), так і в «Чорному переділі» (Аксельрод, Дейч, Засулич). У 1879-1881 pp. «Народна воля» організувала 8 замахів на царя. Нарешті 1 березня 1881 p. народникам удалося вбити царя. Але на місце Олександра II прийшов більш реакційний Олександр III. Ситуація в країні не змінилася на краще. Народники першими перейшли до політичної боротьби із самодержавством, зуміли створити нелегальну політичну партію, але їх діяльність показала безперспективність політичного терору. Керівників народників страчено. Остаточно організацію революційних розгромлено в 1883 р. У 80-90-ті pp. продовжувало існувати ліберальне народництво, яке відмовилося від революційної боротьби з царизмом і виступало за поліпшення становища селянства шляхом реформ: збільшення наділів, надання дешевих кредитів тощо.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Народники» з дисципліни «Історія України»
