Основні періоди Національної революції та Визвольної війни: 1) січень 1648 р. — серпень 1649 р. — період перших вели- ких перемог, революційних змін політичного Я соціально-економічного характеру, найбільший розмах народної боротьби, визволення значної частини українських земель, що закріпив Зборівський договір; 2) серпень 1649 р. - січень 1654р. — розбудова української національної козацької держави, продовження збройної боротьби; 3) січень 1654р. - липень 1657р. — початок війни між Московським царатом і Польщею, спільні воєнні дії України і Москви, входження України під протекторат Москви; 4) липень 1657р. - березень 1664 р. — боротьба старшинських угруповань за владу, переплетіння громадянської війни з елементами визвольної боротьби проти Польщі та Москви, поділ України на Правобережну і Лівобережну частини з протилежними політичними орієнтаціями. Бойові дії Прагнучи забезпечити тил і збільшити своє військо, Хмельницький укладає угоду про союз з кримським ханом. На бік Хмельницького перейшли реєстрові козаки, які вбили антипольсько настроєну старшину. Назустріч Хмельницькому вийшло два загони польських військ, які він вирішив розгромити частинами. Його війська зустрілися з авангардом польських військ під керівництвом сина коронного гетьмана С Потоцького (10 тис. чол.) в урочищі Жовті Води. Бої тривали з 19 квітня по 6 травня 1648 р. Польські війська були розгромлені, 3 тис. чол. потрапило в полон. 15-16 травня 1648 р. війська Хмельницького (15 тис. повсталих і 4 тис. татар) зустрілися з основним загоном польських військ (20 тис.) у районі Корсуня. Поляки знову були розгромлені. 8500 з них потрапило в полон, у тому числі обидва гетьмани: Потоцький і Калиновський. У цей же час (10 травня) помер польський король Владислав, що створило сприятливі умови Розгортання повстання. Спочатку Хмельницький не думав відділяти Україну від Польщі, вимагаючи збільшити реєстр до 12 тис, захистити
101
102
Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ православну віру, але подальші події призвели до зміни його намірів. Своєю резиденцією Хмельницький зробив місто Чигирин, де почав формувати свою армію. На вересень 1648 р. було сформовано 35 полків чисельністю 80 тис. чол. Повстання поширилося по всій Україні. Основною силою його було селянство, а ядром — козацтво. Хмельницького підтримали і взяли участь у повстанні всі верстви населення України, за винятком великих полонізованих українських магнатів та ЕИЩОГО православного духівництва. Нова велика битва між повсталими й польським військом відбулася 11-13 вересня 1648 р. біля м. Пилявці (нині Хмельницька обл.). Польське військо нараховувало близько 50 тис. чол., а також декілька десятків тисяч слуг. У Хмельницького разом з татарами було 85 тис. чол. Поляки зазнали нищівної поразки. Повстанцям дісталися величезні трофеї та 80 гармат, на 10 млн злотих усякого добра, багато оздоблені карети, золотий та срібний посуд, 120 тис. возів з кіньми. Бойові дії продовжилися у 1649 р. 5-6 серпня в битві під Зборовом (нині Тернопільська обл.), Польська армія зазнала відчутних втрат у битві з військом Б. Хмельницького, але її врятував від розгрому татарський хан, який не хотів посилення України, чому, без сумніву, сприяла б нова перемога Хмельницького. Хан пішов на таємні переговори з королем, отримав багаті дарунки і змусив Хмельницького укласти з королем договір. За Зборівським договором (8 серпня 1649 р.) число реєстрових козаків збільшувалося до небаченої раніше кількості — 40 тис. Шляхта могла повернутися до своїх маєтків. Під владу гетьмана переходили три воєводства: Київське, Чернігівське, Брацлавське. Державні посади могли обіймати лише православні; гетьман отримував у своє користування Чигирин з округою; київський митрополит одержував місце в сенаті. Цим договором були незадоволені обидві сторони: поляки хотіли привести Україну до покори, за станом на 1647 рік; багато селян дуже нарікали на те, що не ввійшли до реєстру, і що шляхтичі повертаються до маєтків. Нові бої були неминучими. 18 червня 1651 р. польське військо (150 тис. чол.) і пов-стан-ці (100 тис. + 50 тис. татар) зійшлися біля м. Берестечка на Волині. Спочатку події розгорталися вдало для козаків, але 20 червня татари не витримали артилерійського обстрілу й почали тікати, захопивши з собою Хмельницького, який намагався їх зупинити. Повстанці опинилися в тяжкому становищі — позиційному й психологічному. І. Богуну вдалося вивести частину війська з оточення, але поразка і втрати були великими. Полягло близько ЗО тис. чол. Польські та литовські війська зайняли
Модуль 2. Нова історія України
значну частину України разом з Києвом. Але населення не припинило опору. Тому обидві сторони погодилися на переговори. 18 вересня 1651 р. було підписано Білоцерківський договір. Реєстр зменшувався до 20 тис. чол. Реєстрові могли жити лише на Київщині. Гетьмана позбавляли права вступати в міжнародні відносини. Селяни повинні були повернутись до панів. Бойові дії тривали і в наступному році. 22-23 травня 1652 р. Б. Хмельницький у битві біля гори Батіг (нині с Четвертинів-ка Вінницької обл.) розгромив 20-тисячне польське військо. Близько 15 тис. поляків загинуло. Це була найблискучіша перемога Хмельницького.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Періодизація» з дисципліни «Історія України»
