Одним з головних досягнень Ярослава, за що його, очевидно, і прозвали Мудрим, стало зведення основних норм тогочасного права в збірник законів •«Руська правда». її норми не передбачали рів- ності перед законом різних верств населення, а забезпечували привілейоване становище феодалів та їхнього оточення. Наприклад, життя смерда оцінювалося законом у 16 разів менше, ніж життя князівського тіуна. Велика увага приділяється закріпленню і захисту феодальної власності на землю, особливо князівської. «Руська правда» передбачала відповідальність за нанесення людині каліцтва, ран та побоїв, образ. Найдавнішою формою покарання була помста злочинцю з боку потерпілого або його родича. Переважним видом покарання було грошове стягнення з майна злочинця. Воно складалося з двох частин: одна вилучалася на користь князя, друга у вигляді компенсації за скоєний злочин діставалася потерпілій стороні. Вищою мірою покарання був так званий потік і пограбування. Він призначався за вбивство в розбої, конокрадство, підпалювання будинку й гумна. Покарання означало конфіскацію майна злочинця (пограбування) і вигнання його разом із сім'єю з общини (потік), що прирікало їх на загибель або рабство. Смертна кара й калічницькі покарання цим кодексом не передбачалися.
Розшук злочинця відбувався за допомогою «заклику», «зводу» й «гоніння сліду». Про пропажу потерпілий оголошував на торжищі («заклик»). Якщо протягом трьох днів пропажу знаходили в когось, то він вважався відповідачем і сплачував штраф. «Звід» був процедурою розшукування справжнього злодія, коли шляхом дізнання, очних ставок прослідкову-вався весь ланцюжок руху вкраденої речі і встановлювалась особа зловмисника. «Гоніння сліду» виражалося у гонитві за злодієм по залишених ним слідах. Використовувалися такі види судових доказів, як свідчення послухів (свідків доброї слави сторони), видоків (свідків факту), речові докази, «суди Божі». До «суду Божого» відносили судові клятви, різні випробування (залізом чи водою), судовий поєдинок (хто переміг у фізичному єдиноборстві, той і має рацію). У Київській Русі не було регулярних загонів, які б охороняли правопорядок. Порядок у князівському палаці та навколо нього підтримувався молодшими членами дружини, у маєтках бояр — управителями та сторожами. У великих містах тисяцький та його підручні повинні були попереджувати тяжкі злочини та бунти. На Русі склалася палацово-вотчинна система ведення господарства, коли державою керували ніби феодальною вотчиною. Керівництво державою є ніби продовженням управління доменом великого князя київського. Ярослава називали «тестем Європи»: він породичався з багатьма королівськими родами. Свого сина Всеволода він одружив з дочкою імператора Візантії Костянтина Мономаха; одна дочка — Анна — вийшла заміж за французького короля й навіть деякий час правила Францією; інша — за норвезького короля; його сестра була польською королевою тощо. Усе це свідчило про високий престиж Київської Русі й великий авторитет самого Ярослава Мудрого. Давньоруська державність зробила великий крок уперед за часів Ярослава. Завершилося державне будівництво, зміцніла структура держави, посилилась її військова міць. Русь отримала письмове законодавство, досягла значних успіхів у зовнішній політиці. Разом з тим ієрархічні відносини в середовищі правлячого класу остаточно не встановились.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Руська Правда» з дисципліни «Історія України»
