Зигоміцети (Zygomycetes). Міцелій у них добре розвинутий, несептований. Безстатеве розмноження відбувається за допомогою нерухомих спорангіоспор; статеве розмноження – зигоспорами. До цього класу належать мукорові гриби (родина Mucoraceae), які поширені у природі. Мукорові гриби характеризуються розмаїтістю будови органів безстатевого спороносіння. Гриби роду Mucor мають великі спорангії, що утворюються на поодиноких або розгалужених спорангиєносцях. Види цього роду відрізняються один від одного формою і забарвленням спорангіоспор, формою хламідоспор тощо. Гриби роду Rhizopus утворюють нерозгалужені, забарвлені в темно-бурий колір спорангієносці, що ростуть пучками (кущиками). Біля основи останніх є коренеподібні утворення – ризоїди, за допомогою яких гриб прикріплюється до субстрату. Спорангії великі з темнозабарвленими спорами, мають вигляд чорних «голівок» на спорангієносцях. Гриби роду Rhizopus поширюються по субстрату дуже швидко за допомогою довгих сланких гіф (столонів), що нагадують вуса суниці. Деякі мукорові гриби мають велике промислове значення завдяки здатності продукувати органічні кислоти, ферменти, зброджувати цукор в етиловий спирт. Так, для одержання молочної кислоти використовують гриб Rhizopus oryzae; ферментний препарат глюкоамілазу одержують за допомогою гриба Rhizopus niveus; ферменти протеїнази – за допомогою Mucor mihei, M. pusillus, M. rouxii; фермент ліпазу – за допомогою M. rouxii та Rhizopus sp. У країнах Сходу мукорові гриби застосовують, як і дріжджі, у виробництві алкогольних напоїв і для виготовлення специфічних продуктів харчування, зброджених з бобів сої. Серед мукорових грибів існують збудники захворювань людини і тварин. Уражаючи ягоди й овочі, ці гриби спричиняють у них «м’яку гнилизну» – повне руйнування тканин. Деякі з цих грибів є паразитами комах, їх використовують для знищення шкідників сільськогосподарських культур. Аскоміцети (Ascomycetes). Аскоміцети або сумчасті гриби - вищі гриби; міцелій у більшості з них добре розвинутий, септований, але до аскоміцетів належать і організми без міцелію, представлені одиночними клітинами, що брунькуються (дріжджі). У аскоміцетів розрізняють статевий і безстатевий способи розмноження. При статевому способі злиття двох ядер приводить до утворення зиготи, що перетворюється на аск (сумку), у середині нього в результаті поділу диплоїдного ядра утворюються гаплоїдні аскоспори; їх може бути від чотирьох до 1000 і більше. При безстатевому способі розмноження на кінцях плодоносних гіфів – конідієносців утворюються екзоспори – конідії. Сумчасті гриби поширені у природі. Серед них багато паразитів культурних рослин, мікроорганізмів, що спричиняють псування харчових продуктів, є патогенні для тварин і людини види. Багато з них використовують у промисловості як продуценти біологічно активних речовин (ферментів, вітамінів, антибіотиків, алкалоїдів). Аскоміцети здатні утворювати плодові тіла кількох типів (рис. 32).
Рис. 32. Види плодових тіл аскоміцетів: а – клейстотецій; б – перитецій; в – апотецій Залежно від типу плодових тіл серед аскоміцетів виділяють: плектоміцети (утворюють замкнені плодові тіла, або клейстотеції), піреноміцети (утворюють пляшкоподібні плодові тіла, або перитеції) та дискоміцети (утворюють відкриті чашеподібні плодові тіла, або апотеції).До плектоміцетів належать аспергілові та пеніцилові гриби. Пеніцилові гриби розмножуються в основному безстатево. Конідії утворюються на кінцях мутовчасторозгалужених конідієносців, що нагадують кисть руки (звідси тривіальна назва цих грибів – кистьовики). Конідії бувають зеленого, блакитного, сіро-зеленого кольору або знезабарвлені. Окремі види роду Penicilluim використовуються при одержанні антибіотика пеніциліну (Penicilluim chrysogenum, P. nigricans, P. brevicompactum тощо). Вид P. roqueforti відіграє важливу роль у дозріванні сиру Рокфор, вид Pen. саmеmbеrtі – у виробництві сиру Камамбер. Гриби роду Aspergillus мають одноклітинні, кулястої, булаво- чи грушоподібної форми нерозгалужені конідієносці. На них розташовуються паралельно один одному короткі кеглеподібні стерігми, від кожної з яких відшнуровуються ланцюжки конідій. Уся голівка конідієносця нагадує дозрілу кульбабу або наконечник лійки зі струменями води, тому гриб називають лійковим. Конідії різного кольору (зеленуваті, жовті, коричневі, чорні), за формою – частіше округлі. Представники аспергілових грибів широко використовуються у промисловості. Вид Aspergillus niger застосовують у виробництві лимонної кислоти; A. oryzae і A. awamori – для одержання ферментних препаратів. Деякі аспергіли спричиняють захворювання – аспергільози (дихальних шляхів, шкіри, слизової порожнини рота) людини і тварин. Існують види, що виділяють отруйні для тварин і людини речовини – афлатоксини (похідні кумаринів), однією з біологічних дій яких є пухлиноутворення. Аспергілові й пеніцилові гриби спричиняють псування (пліснявіння) харчових продуктів. До піреноміцетів належить Claviceps purpurea – паразит хлібних і кормових злаків. Тверді, схожі на ріжок тіла темно-фіолетового кольору, що утворюються в суцвіттях злаків на місці звичайних зерен, являють собою склероції гриба. Склероції містять алкалоїди (похідні лізергінової кислоти) — сильнодіючі речовини, токсичні для людини і тварин. Ці алкалоїди використовуються для одержання лікувальних фармацевтичних препаратів. Представниками дискоміцетів є деякі лісові гриби (трюфелі, плодові тіла яких вживають у їжу), гриби роду Sclerotinia тощо. Для склеротинії характерно утворення склероціїв на міцелії у циклі розвитку. Конідіальне спороносіння відсутнє. Sclerotinia — поширений і небезпечний збудник білої гнилизни плодів і овочів під час їхнього збереження. Міцелій склеротинії пронизує уражений орган, утворюючи на його поверхні білий пластівчастий наліт. Дейтероміцети (Deuteromycetes) – клас грибів, у яких статевого (досконалого) способу розмноження нема або він не знайдений. Включає в себе як одноклітинні (дріжджі), так і багатоклітинні мицеліальні форми. До багатоклітинних дейтероміцетів належать види родів Fusarium, більшість з яких фітопатогенні. Фузариум (Fusarium) має два типи конідій: макроконідії — серпоподібно вигнуті багатоклітинні, котрі розвиваються на коротких розгалужених конідієносцях і мікроконідії — дрібніші еліптичні чи округлі одноклітинні (з одною-двома перегородками). Мицелій цих грибів білий, біло-рожевий, жовтуватий. Fusarium спричиняє захворювання різних овочів і плодів, відомі під загальною назвою фузаріозів. Існує вид, який утворює отруйні для людини речовини. У промисловості використовується вид Fusarium moliniforme для одержання гіберелінів – регуляторів росту рослин гормональної природи. Ботритіс (Botrytis) має древоподібно розгалужені конідієносці, що несуть на кінцях розгалужень зібрані в голівки одноклітинні димчастого кольору конідії. Цей гриб продукує пектолітичні ферменти і тому уражає яблука, груші, багато овочів, і ягід. Альтернарія (Alternaria) характеризується наявністю багатоклітинних темнозабарвлених конідій булавоподібної вигнунутої форми, що сидять ланцюжками чи поодиноко на слабкорозвинених конідієносцях. Різні види Alternaria поширені у ґрунті і на рослинних залишках. Гриб є причиною захворювання (альтернаріозу) багатьох сільськогосподарських рослин. Розвиваючись на харчових продуктах, Alternaria утворює на них чорні втиснуті плями . Ендоміцес (Endomyces) утворює розгалужений білий міцелій, гіфи якого легко розпадаються на оїдії . Один з видів цього роду — Endomyces lactis (стара назва Oidium lactis) — молочна цвіль, часто розвивається у вигляді оксамитової плівки на поверхні квашених овочів і кисломолочних продуктів під час їх збереження. Гриб використовує молочну кислоту, що міститься в цих продуктах, і призводить до їх псування. У молочних продуктах Endomyces розкладає білки, жири. Ця цвіль зустрічається також на пресованих дріжджах, вершковому маслі, сирі й інших продуктах. Фома (Phoma) має короткі конідієносці у пікнідах з безбарвними одноклітинними конідіями різноманітної форми. Серед грибів багато паразитів рослин, а також збудників псування – фомозу овочів під час збереження. Кладоспоріум (Cladosporium) має слабкогіллясті конідієносці, що несуть на кінцях ланцюжки конідій. Конідії бувають різноманітних форм (округлої, овальної, циліндричної тощо) і розмірів, нерідко двоклітинні. Міцелій, конідієносці та конідії оливково-зеленого кольору. Ці гриби виділяють у середовище темний пігмент. Кладоспоріум нерідко виявляється при холодильному збереженні на різних харчових продуктах у вигляді бархатистих темно-маслинових (до чорного кольору) плям.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Значення деяких представників міксоміцетів» з дисципліни «Біологія клітин»
