Соціальні технологии: проблеми розробки і впровадження в трудових колективах
Соціальна технологія являє собою чітко відпрацьовану за операціями сукупність прийомів, методів і впливів, які необхідно застосовувати суб'єктом управління для досяг нення цілей соціального управління чи вирішення соціальних проблем у трудових колективах. В ході розробки соціальних технологій рекомендуєть ся дотримуватись низки принципів. Основними з них є: • принцип багаторівневого аналізу, що вимагає враху вання ступеня розвитку соціальної зрілості трудово го колективу і ранжирування на цій основі пріори тетних соціальних резервів; • принцип цілепокладання, що припускає узгодження цілей і завдань соціальної технології з ресурсами і можливостями підприємства, а також вибір засобів, відповідних поставленим цілям; • принцип комплексності, що вимагає оптимізації соціального, процесу, врахування впливу технології на всі сторони життєдіяльності трудового колективу; • принцип різноманітності, зумовлений численними зв'язками соціальних резервів з іншими виробни чими резервами і потребами виокремлення в них власне соціального стосовно конкретних процесів, явищ, подій. У практиці соціального управління трудовим колек тивом склалася певна система (модель) розробки соціальних технологій. Вона містить ряд елементів, що відбивають процес технологізації — від усвідомлення потреби реалізації певних соціальних резервів до їх упро вадження в реальному трудовому колективі. Такими еле ментами є: • виявлення необхідного для підприємства рівня якос тей соціального потенціалу особистості, колективу (у даний час, на найближчу і далеку перспективу);
430 ГЛАВА 15 СОЦІАЛЬНІ РЕЗЕРВИ, ТЕХНОЛОГІЇ І СОЦІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ
• діагностика реального стану потенціалу особистості й колективу (суб'єктивної та об'єктивної оцінки їх використання); • комплексний аналіз рівня розбіжностей між реаль ним і необхідним станом соціальних процесів, ви явлення співвідношення динаміки і статики, міри змін і стабільності об'єктів технологізації; • виявлення і формування соціальної проблеми, виз начення мети, завдань; • комплексний аналіз проблемної ситуації (теоретич ний та емпіричний); • розробка можливих варіантів досягнення мети; • аналіз альтернатив досягнення мети; • вибір рішення з використанням сукупності методів і засобів; • підготовка до виконання обраного рішення (визна чається перелік необхідних операцій, що забезпечу ють регулювання бажаного — якості, кількості та ін.) стану соціального процесу; • підготовка сценарію дії і його утвердження (визна чаються форми взаємодії суб'єкта й об'єкта техно логізації), установлення ступеня використання методів управління і самоврядування, рівня готов ності об'єктивних і суб'єктивних умов реалізації технологій; • визначення кошторису витрат (економічних, соціальних, технологічних); • визначення потреби в правовому, політичному, те оретичному забезпеченні кожного з етапів розроб ки та освоєння соціальної технології; • організація інформаційного забезпечення; • організація контролю за ходом реалізації програм технологізації (форми і методи проміжної діагнос тики на проміжних етапах освоєння); • оцінка ефективності реалізації соціальної технології. Розробка соціальної технології — процес, що вимагає професійних знань менеджменту і соціології. Основна складність полягає у визначенні приблизно однаково ви-
3. Соціальні технології: проблеми розробки і впровадження в трудових колективах
сокого рівня теоретичного забезпечення окремих опе рацій. Так, використання соціологічних і психологічних методів профвідбору на стадії прийому дає можливість піднести рівень задоволеності робітника місцем рекомен дованої роботи до 80—90 %. Однак зберегти цей ефект на наступних етапах соціальної технології у роботі з кадра ми — адаптації, професійного просування та ін. — не завжди вдається через невисокий рівень теоретичного за безпечення цих етапів. У результаті не вдається досягти високого сумарного ефекту соціальної технології, домог тися істотного зменшення плинності кадрів. Наслідки різнобою в наукоємності окремих операцій соціальних технологій позначаються на ускладненні про цесу управління через посилення елементів стихійності. Зростає відчуження працівника від інтересів колективу, від імені якого здійснюється неефективне управління. В результаті соціальна технологія може виявитися не життєздатною, чим підривається сама ідея технологізації.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Соціальні технологии: проблеми розробки і впровадження в трудових колективах» з дисципліни «Соціологія праці»
